Сповідь як церковне Таїнство
Сповідь в Церкві відбувається після особистого покаяння, яке приводить до усвідомлення гріха, глибокого жалю серця і відторгнення скоєного вчинку. Каятись потрібно негайно, щойно згрішили чи усвідомили гріховність вчинку скоєного раніше. Але цього недостатньо. Остаточне очищення від гріха відбувається саме на Сповіді за посередництвом ієрея. Такий порядок відпущення гріхів був установлений самим Господом Ісусом Христом. Явившись апостолам після свого Воскресіння, Він, дмухнувши, сказав їм: «…прийміть Духа Святого. Кому простите гріхи, тим простяться, на кому залишите, залишаться» (Ін 20:22-23). Апостолам дана була влада відпускати людям гріхи. Від них цявлада перейшла до їх наступників — церковних предстоятелів — єпископів та священиків.
Сповідь — це одне з семи церковних Таїнств під час якого той, хто кається, сповідає свої гріхи в присутності священнослужителя, свідка покаяння, самому Господу. Священик владою даною йому Богом читає над тим, хто покаявся розрішительну молитву, втілюючи на ньому прощення гріхів самим Господом Ісусом Христом. Дуже важливо усвідомлювати, що каємось ми не священику, не людині, а Господу. І що наше покаяння життєво необхідне саме нам. Господь і так знає всі наші думки, слова та вчинки. Визнання, усвідомлення гріха, витягання його на Світло Боже звільняє душу від його згубного впливу. За кожен свій вчинок в житті ми несемо особисту відповідальність перед Богом, перед самим собою і перед нашими рідними, адже за кожен наш нерозкаяний гріх буде відповідати наступне покоління.
Як пiдготуватись до Сповiдi
Найголовнішою буде духовна підготовка до Сповіді, наведена в попередньому розділі.
Для більш глибокого покаяння, особистого усвідомлення своїх гріхів, напередодні сповіді потрібно дотримуватись посту, який за благословенням священика чи в залежності від вашого фізичного стану може продовжуватись тиждень, або, як мінімум, три дні. Піст передбачає не лише обмеження в їжі, але, в першу чергу, він передбачає обмеження в різного роду задоволеннях. На цей час з раціону виключаються м’ясо, яйця, риба, молочні продукти. Можна їсти овочі, фрукти, сухофрукти, горіхи, каші, макаронні вироби. В деяких випадках по благословенню священика піст може бути більш строгим (тільки хліб та вода). Також на період посту накладаються обмеження на різноманітні мирські, тілесні,інтелектуальні задоволення (читання мирських книг, перегляд розважальних передач, відвідування кіно, театру, інших подібних закладів і т.п.). Подружжя має на цей час утримуватись від близькості.
Особистий час краще проводити за читанням Євангелія, Апостола, духовної літератури. Також слід кожен день старанно вичитувати ранішні, вечірні молитви. Читати молитви перед та після їжі. Напередодні сповіді треба вичитати молитовне правило перед сповіддю, всі належні канони та акафісти.
Якщо сповідь перша, до неї слід підготуватись дуже ретельно і постаратись покаятись у всіх гріхах, які вдасться згадати. Можна записати гріхи на лист паперу, впорядкувавши їх по перелікам наведеним вище (стор. 44-61).
Як проходить Сповiдь
Напередодні Причастя бажано бути на вечірньому богослужінні і висповідатися. Хто не зумів прийти на вечірню службу, має обов’язково сповідатися в день Причастя.
Без сповіді причащаються тільки діти до 7 років.
Неможна приступати до Таїнства Сповіді жінкам в період місячного очищення.
Зазвичай Сповідь проходить перед Літургією, на Ранішній службі, або, якщо в Храмі служать декілька священиків, може продовжуватись під час Літургії. Неможна запізнюватись на початок Сповіді, тому що Таїнство починається з читання молитов, в якому має приймати участь кожен, хто бажає сповідатися. При читанні цих молитов — спеціального чинопослідування, священик звертається до тих, хто прийшов на Сповідь, щоб вони назвали свої імена — всі відповідають в пів голосу. Ті, хтозапізнився на молитви перед Сповіддю, можуть бути не допущені до Таїнства. Потому бажаючі сповідатись по черзі підходять до священика, хрестяться, цілують хрест та кладуть два пальця правої руки та голову на Святе Євангеліє. Священик накриває голову того, хто кається єпитрахиллю і починається таїнство покаяння — Сповідь.
Як правило, Таїнство відбувається в храмі при великому скупченні людей, тому, поважаючи таємницю Сповіді, не слід юрбитися поряд зі священиком, який її приймає, і слухати того, хто кається.
Сповідати треба всі усвідомлені гріхи. Нічого неможна приховувати через сором чи наміри посилити покаяння — глибше усвідомити вчинок. У всьому, в чому згрішили, треба зізнаватись. Священик ведений Духом Святим може підказати, порадити, як поглибити покаяння чи позбавитись пороку. Часто буває соромно спо-відатись у гріху, який повторюється від сповіді до сповіді (важко позбутися, гнівливості, осуду, ревнощів, маловір’я і багатьох інших гріхів), але не можна їм попускати. Кожен раз на сповіді називати ВСІ свої гріхи. Доки по милості Господній вони не почнуть зникати з нашого миття.
Гріхи, навіть найсоромніші, приховувати не можна: «а якщо затаїш щось від мене, подвійний гріх матимеш. Отже подумай, бо ти прийшов (ла) на лікування, щоб не відійти тобі незціленим (ною)». Лікує душу щире сердечне покаяння перед Богом при свідку — служителі Божому, якому дана влада від Бога прощати та відпускати гріхи.
Щоб сповідь не була безладною і нічого не було втрачено, перелік гріхів, в яких каєтесь, можна записати, як рекомендувалось вище (стор.44-61).
В особливо тяжких гріхах слід каятись все життя до самої смерті.В деяких випадках священик може накласти на того, хто кається епітимію (від грец. «покарання») — читання молитов, поклони, інші духовні вправи призначені для поглиблення покаяння та викорінення гріховних звичок. По можливості необхідно сповідатись у одного і того самого священика (Вашого духівника) і робити це якомога частіше. За одну чи дві сповіді ми не зможемо згадати і усвідомити всі свої гріхи. Тому маємо вчитись сповідатись. Це Таїнство Господь дав нам для того, щоб ми могли змінити своє життя, бути здоровими та щасливими і, коли настане День Суду Господнього, не пізнали смерті, але
мали б життя вічне.
великих храмах через велику кількість бажаючих покаятись і неможливість священика прийняти сповідь у всіх іноді, особливо в піст, практикується «загальна» Сповідь.Священик в голос називає гріхи (зазвичай найпоширеніші гріхи проти заповідей Божих), а ті, хто прийшов на сповідь, визнаючи названий гріх, промовляють: «Каюсь, Господи», і мовчать, якщо не відчувають себе винними в озвученому гріху. Після цього всі по черзі підходять до священика під розрішительну молитву. Якщо людина відчуває за собою особливо тяжкий гріх, або залишилось щось неназване, в чому вона хотіла б покаятись, це треба обов’язково індивідуально сповідати перед розрішительною молитвою.
Тому, хто сповідається перший раз в житті або не сповідався декілька років, треба обов’язково сповідатись індивідуально. Можна прийти в Храм в інший день тижня, коли буває мало сповідників, або знайти Церкву, де сповідають тільки індивідуально.
Після сповідання гріхів та прочитання священиком розрішительної молитви, той, хто кається, цілує хрестта Євангеліє, що лежать на аналої, і, якщо готувався до Причастя, бере у духівника благословення на Причастя Святих Христових Таїн.
Пiдготовка до Таїнства Святого Причастя
ри дні перед Таїнством Святого Причастя потрібно провести у суворому пості, утримуючись від мирських, тілесних та інтелектуальних задоволень. Послаблення в цей період можливі з благословення священика. Уже з вечора перед Причастям потрібно утримуватися від їжі, а після півночі аж до Причастя не брати в рота ані крихти, ані краплини води (за винятком тяжко хворих, які отримують на їжу перед Причастям дозвіл священика), а також не палити. Потрібно утримувати своє серце в чистоті й тиші, а чисте серце — те, в якому є покаяння, мир з усіма та глибоке смирення, як сказано про-роком Давидом (Пс., стор.):
«Жертва Богові — це дух упокорений, серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш».
Напередодні дня сповіді ввечері (після.00) або вранці дня сповіді уважно читають, крім вечірніх чи ранішніх молитов, Послідування до святого Причастя (стор.) і молитви перед Причастям (стор.).
Додатково існує також благочестивий (але не обов’язковий) звичай, готуючись до Причастя, читати вдома три Канони: покаянний до Господа Ісуса Христа, Пресвятій Богородиці (Параклісис) та Ангелу-Охоронителю та додатково Канон дня (якщо є) та належні (або визначені собі, чи назначені священиком) акафісти.II. Сповiдь i Причастя. Пiдготовка та проведення.
Як вiдбувається Причастя Святих Дарiв
ричастя звершують на Боже-
ственній літургії. Коли священик виносить Чашу зі Святими Дарами (Тілом і Кров’ю Господньою), щоб причащати нас, ми підходимо, склавши руки на грудях навхрест (правицю згори), серцем і розумом проказуючи молитву, яку читає священик: «Вірую, Господи, і визнаю» (стор.).
Після молитви, не віднімаючи руки від грудей, підходимо до Чаші і голосно називаємо своє ім’я. Приймаємо Причастя з увагою, обережно, щоб ні краплі з нього не впало, і після того, як нам витруть губи церковним платом, цілуємо край Чаші, ніби саме пробите ребро Господнє, з якого витекла Животворча Кров Його, і відходимо побожно, щоб запити Святе Причастя теплотою (теплою водою з вином) і з’їсти шматочок антидора (святого хліба), який нам подадуть. А тоді вже,як відійдемо на своє місце у храмі, побожно хрестимося, дякуючи Богові. Коли священик удруге виходить із Чашею, причасники підходять знов, як на Причастя, зі складеними навхрест руками, і стають під Чашу, схиляючи голови, приймаючи благословення від Самого Господа, і так само проходять далі й стають на своє місце, уважно слухаючи молитви подяки. Після служби підходять до священика, цілують храмові ікони та хрест і, ставши біля читця, слухають або читають Подячні молитви (стор.) після Причастя (якщо хто не зміг їх вислухати, нехай прочитає їх у себе вдома). Увесь той день не роблять земних поклонів, а в чистоті, стриманості в словах і думках зберігають Христа прийнятого. «На прощення гріхів, збереження, просвітлення й оновлення» християнам слід причащатися якомога
частіше.
«Загальна» Сповiдь
У великих храмах через велику кількість бажаючих покаятись і неможливість священика прийняти сповідь у всіх іноді, особливо в піст, практикується «загальна» Сповідь. Священик вголос називає гріхи (зазвичай найпоширеніші гріхи проти заповідей Божих), а ті, хто прийшов на сповідь, визнаючи названий гріх, промовляють: «Каюсь, Господи», і мовчать, якщо не відчувають себе винними в озвученому гріху. Після цього всі по черзі підходять до священика під розрішительну молитву. Якщо людина відчуває за собою особливо тяжкий гріх, або залишилось щось неназване, в чому вона хотіла б покаятись, це треба обов’язково індивідуально сповідати перед розрішительною молитвою.
Тому, хто сповідається перший раз в житті або не сповідався декілька років, треба обов’язково сповідатись індивідуально. Можна прийти в Храм в інший день тижня, коли буває мало сповідників, або знайти Церкву, де сповідають тільки індивідуально.
Після сповідання гріхів та прочитання священиком розрішительної молитви, той, хто кається, цілує хрестта Євангеліє, що лежать на аналої, і, якщо готувався до Причастя, бере у духівника благословення на Причастя Святих Христових Таїн.
Пiдготовка до Таїнства Святого Причастя.
Пiдготовка до Таїнства Святого Причастя
Три дні перед Таїнством Святого Причастя потрібно провести у суворому пості, утримуючись від мирських, тілесних та інтелектуальних задоволень. Послаблення в цей період можливі з благословення священика. Уже з вечора перед Причастям потрібно утримуватися від їжі, а після півночі аж до Причастя не брати в рота ані крихти, ані краплини води (за винятком тяжко хворих, які отримують на їжу перед Причастям дозвіл священика), а також не палити. Потрібно утримувати своє серце в чистоті й тиші, а чисте серце — те, в якому є покаяння, мир з усіма та глибоке смирення, як сказано пророком Давидом (Пс.50, стор.116): «Жертва Богові — це дух упокорений, серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш».
Напередодні дня сповіді ввечері (після 18.00) або вранці дня сповіді уважно читають, крім вечірніх чи ранішніх молитов, Послідування до святого Причастя (стор. 235) і молитви перед Причастям (стор. 257).
Додатково існує також благочестивий (але не обов’язковий) звичай, готуючись до Причастя, читати вдома три Канони: покаянний до Господа Ісуса Христа, Пресвятій Богородиці (Параклісис) та Ангелу-Охоронителю та додатково Канон дня (якщо є) та належні (або визначені собі, чи назначені священиком) акафісти.
Як вiдбувається Причастя Святих Дарiв
Причастя звершують на Божественній літургії. Коли священик виносить Чашу зі Святими Дарами (Тілом і Кров’ю Господньою), щоб причащати нас, ми підходимо, склавши руки на грудях навхрест (правицю згори), серцем і розумом проказуючи молитву, яку читає священик: «Вірую, Господи, і визнаю» (стор. 229).
Після молитви, не віднімаючи руки від грудей, підходимо до Чаші і голосно називаємо своє ім’я. Приймаємо Причастя з увагою, обережно, щоб ні краплі з нього не впало, і після того, як нам витруть губи церковним платом, цілуємо край Чаші, ніби саме пробите ребро Господнє, з якого витекла Животворча Кров Його, і відходимо побожно, щоб запити Святе Причастя теплотою (теплою водою з вином) і з’їсти шматочок антидора (святого хліба), який нам подадуть. А тоді вже,як відійдемо на своє місце у храмі, побожно хрестимося, дякуючи Богові. Коли священик удруге виходить із Чашею, причасники підходять знов, як на Причастя, зі складеними навхрест руками, і стають під Чашу, схиляючи голови, приймаючи благословення від Самого Господа, і так само проходять далі й стають на своє місце, уважно слухаючи молитви подяки. Після служби підходять до священика, цілують храмові ікони та хрест і, ставши біля читця, слухають або читають Подячні молитви (стор. 273) після Причастя (якщо хто не зміг їх вислухати, нехай прочитає їх у себе вдома).
Увесь той день не роблять земних поклонів, а в чистоті, стриманості в словах і думках зберігають Христа прийнятого. «На прощення гріхів, збереження, просвітлення й оновлення» християнам слід причащатися якомога частіше.