Шлях Спасіння

I
Шлях
cпасiння

Передмова
Зустрічі з багатьма людьми дали змогу визначи-
ти основні питання, які практично кожен задає собі
на початку знайомства з Духовним, Божим світом.
Це здається неймовірним, що, крім нашого матеріального
тимчасового світу, існує світ вічний, духовний із своїми
незмінними законами і устроєм. Закони Духовного Світу
обов’язкові до виконання в нашому матеріальному світі.
Не знаючи і не розуміючи цих законів, ми створюємо собі,
своїм дітям і рідним багато серйозних матеріальних та
духовних проблем — аж до своєї та їхньої тяжкої хвороби
або загибелі.
Основні питання, а їх вісім, винесені в назви восьми глав
і на них відповідає нам не земна людина, а сам Господь
через Святе Євангеліє.
Перша глава — це Вибір і початок шляху.
Коли все добре на роботі і в сім’ї, нам ніколи замислюва-
тися над духовними питаннями і своїм духовним розвит-
ком. Коли ж біда — то рано чи пізно всі звертаємось до
Бога за допомогою, як неслухняні діти до люблячого бать-
ка. Батько, коли бачить, що дитина щиро кається, завжди
допомагає і відводить біду. Але дитина буває захоплюється
своїми дорослими іграми і, не подякувавши батькові за
допомогу в біді, знову творить беззаконня. І настає час
розплати тому, що гріх продовжується, а покаяння немає
(див. стор.111-116, Розд.ІІ.1-ІІ.2: Родове дерево і ознаки
присутності лукавих сил). Наші рідні і близькі, наші діти
передчасно помирають, стають частково або повністю
одержимими нечистою силою.
У молодих сім’ях не народжуються діти, тому що свого та
родового гріха стільки, що навколо одна темрява і Господь
-7-не благословляє продовження цього роду. У нас є вибір:
бути з Богом чи жити в гріхах. Зробивши цей вибір, ми
починаємо шлях до Бога.
Друга глава — чому ми хворіємо і передчасно
помираємо. У цій главі Господь пояснює причину наших
хвороб і передчасної смерті.
Третя глава — віра в Бога і сила віри. Віра в Бога є
в душі кожної людини, але віра без діл пуста. Тому треба
мати сильну віру, яка принесе достойні плоди.
Четверта глава — покаяння перед Богом і прощення
всіх, хто нас образив. Ми цього не знали, нам про це
ніхто не розповідав і ніхто не вчив. Згоден, але ж тепер
Ви знаєте, тому треба зробити все як слід і усвідомити свої
гріхи — всі, від семи років до сьогоднішнього дня. І по-
каятись перед тим, хто любить нас понад усе — перед Бо-
гом, але перед цим необхідно простити без винятку всіх,
хто нас образив і попросити прощення перед душами тих,
кого ми образили. Треба духовно очиститися на початку
свого духовного шляху і підтримувати цю чистоту до кінця
земного шляху і навіки віків, в житті вічному.
П’ята глава — шлях до Бога. Ця глава допоможе прийня-
ти внутрішнє рішення для подальшого життя і сформувати
свій духовний стержень, без якого шлях до Бога немож-
ливий. Необхідно відокремити основне від другорядного,
інакше заплутаємось, зіб’ємось зі шляху і загинемо.
Шоста глава — сила від Бога. Укріпившись у вірі і сфор-
мувавши внутрішній духовний стержень, Ви готові прийняти
силу від Бога — Благодать. Все, створене Богом, живиться
Благодаттю. Наскільки сильна Ваша віра і щире покаяння,
настільки і дасть Господь Вам сили. Сила потрібна для за-
хисту від лукавих сил і служіння Богу і людям. Чим більше
Ваше служіння, тим більше Вам Господь дає своєї сили.
Сьома глава — можливість спасіння. Милосердя
Господнє безмежне. Віримо і каємось. Терпимо і прощаємо.
Любимо і молимось.
Восьма глава — вічне служіння Богу на землі і на
небі.
Усвідомлене рішення душі, серця і розуму служити Богу і
людям.

Вибір.
Початок шляху
Мв. 6: 24
24 Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зне-
навидить, а другого буде любити, або буде триматись
одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й
мамоні.
Мв. 17: 17
17 А Ісус відповів і сказав: О роде невірний й розбеще-
ний, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму?…
Мв. 12: 33-35
33 Або виростіть дерево добре, то й плід його добрий, або
виростіть дерево зле, то й плід його злий. Пізнається бо
дерево з плоду!
34 Роде зміїний! Як ви можете мовити добре, бувши злі?
Бо чим серце наповнене, те говорять уста.
35 Добра людина з доброго скарбу добре виносить, а лу-
кава людина зо скарбу лихого виносить лихе.
Мв. 12: 38-39
38 Тоді дехто із книжників та фарисеїв озвались до Нього
й сказали: Учителю, хочемо побачити ознаку від Тебе.
39 А Ісус відповів їм: Рід лукавий і перелюбний шукає
ознаки, та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка
Йони.
-9-Лк. 16: 15
15 Він же промовив до них: Ви себе видаєте за праведних
перед людьми, але ваші серця знає Бог. Що бо високе в
людей, те перед Богом гидота.
Мв. 6: 22-23
22 Око то світильник для тіла. Тож як око твоє буде здо-
рове, то й усе тіло твоє буде світле.
23 А коли б твоє око лихе було, то й усе тіло твоє буде
темне. Отож, коли світло, що в тобі, є темрява, то яка ж то
велика та темрява!
Ін. 8: 38
38 Я те говорю, що Я бачив в Отця, та й ви робите те, що
ви бачили в батька свого.
Ін. 8: 42-50
42 А Ісус їм сказав: Якби Бог був Отець ваш, ви б любили
Мене, бо від Бога Я вийшов і прийшов, не від Себе ж Са-
мого прийшов Я, а Мене Він послав.
43 Чому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви
слова Мого.
44 Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви ви-
конувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді
не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду,
то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько
неправді.
45 А Мені ви не вірите, бо Я правду кажу.
46 Хто з вас може Мені докорити за гріх? Коли ж правду
кажу, чом Мені ви не вірите?
47 Хто від Бога, той слухає Божі слова; через те ви не
слухаєте, що ви не від Бога.
48 Відізвались юдеї й сказали Йому: Чи ж не добре ми
кажемо, що Ти самарянин і демона маєш?
49 Ісус відповів: Не маю Я демона, та шаную Свого Отця,
ви ж Мене зневажаєте.
-10-50 Не шукаю ж Я власної слави, є Такий, Хто шукає та
судить.
Мв. 6: 13
13 І не введи нас у випробовування, але визволи нас від
лукавого…
Ін. 10: 24-30
24 Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: Доки будеш
тримати в непевності нас? Якщо Ти Христос, то відкрито
скажи нам!
25 Відповів їм Ісус: Я вам був сказав, та не вірите ви.
Ті діла, що чиню їх у Ймення Свого Отця, вони свідчать
про Мене.
26 Та не вірите ви, не з Моїх бо овець ви.
27 Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною
слідком вони йдуть.
28 І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто
їх не вихопить із Моєї руки.
29 Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, і вихо-
пити ніхто їх не може Отцеві з руки.
30 Я й Отець Ми одне!
Ін. 5: 36-44
36 Але Я маю свідчення більше за Іванове, бо ті справи,
що Отець Мені дав, щоб Я виконав їх, ті справи, що Я їх
чиню, самі свідчать про Мене, що Отець Мене послав!
37 Та й Отець, що послав Мене, Сам засвідчив про Мене;
але ви ані голосу Його не чули ніколи, ані виду Його не
бачили.
38 Навіть слова Його ви не маєте, щоб у вас перебувало,
бо не вірите в Того, Кого Він послав.
39 Дослідіть но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте
вічне життя, вони ж свідчать про Мене!
40 Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя.
-11-41 Від людей не приймаю Я слави,
42 але вас Я пізнав, що любови до Бога в собі ви не маєте.
43 Я прийшов у Ймення Свого Отця, та Мене не прий-
маєте ви. Коли ж прийде інший у ймення своє, того при-
ймете ви.
44 Як ви можете вірувати, коли славу один від одного
приймаєте, а слави тієї, що від Бога Єдиного, не праг-
нете ви?
Ін. 3: 17-21
17 Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ за-
судив, але щоб через Нього світ спасся.
18 Хто вірує в Нього, не буде засуджений; хто ж не вірує,
той вже засуджений, що не повірив в Ім’я Однородженого
Сина Божого.
19 Суд же такий, що світло на світ прибуло, люди ж тем-
ряву більш полюбили, як світло, лихі бо були їхні вчинки!
20 Бо кожен, хто робить лихе, ненавидить світло, і не
приходить до світла, щоб не зганено вчинків його.
21 А хто робить за правдою, той до світла йде, щоб діла
його виявились, бо зроблені в Бозі вони.
Ін. 7: 7
7 Вас ненавидіти світ не може, а Мене він ненавидить, бо
Я свідчу про нього, що діла його злі.
Лк. 4: 1-13; Мв. 4: 1-11; Мк. 1: 16-20
1 А Ісус, повний Духа Святого, вернувсь з-над Йордану, і
Дух на пустиню Його попровадив.
2 Сорок день там диявол Його спокушав, і за тих днів Він
нічого не їв, а коли закінчились вони, то вкінці зголоднів.
3 І диявол до Нього сказав: Якщо Ти Син Божий, скажи
цьому каменеві, щоб хлібом він став!
4 А Ісус відповів йому: Написано: Не хлібом самим буде
жити людина, але кожним Словом Божим!
-12-5 І він вивів Його на гору високу, і за хвилину часу пока-
зав Йому всі царства на світі.
6 І диявол сказав Йому: Я дам Тобі всю оцю владу та їхню
славу, бо мені це передане, і я даю, кому хочу, її.
7 Тож коли Ти поклонишся передо мною, то все буде Твоє!
8 І промовив Ісус йому в відповідь: Написано: Господеві
Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!
9 І повів Його в Єрусалим, і на наріжнику храму поставив,
та й каже Йому: Як Ти Син Божий, кинься звідси додолу!
10 Бо написано: Він накаже про Тебе Своїм Анголам, щоб
Тебе берегли!
11 і: Вони на руках понесуть Тебе, щоб коли не спіткнув
Ти об камінь Своєї ноги!
12 А Ісус відказав йому в відповідь: Сказано: Не споку-
шай Господа Бога свого!
13 І диявол, скінчивши все цеє спокушування, відійшов
від Нього до часу.
Ін. 8: 21-26
21 І сказав Він їм знову: Я відходжу, ви ж шукати Мене
будете, і помрете в гріху своїм. Куди Я йду, туди ви при-
бути не можете…
22 А юдеї казали: Чи не вб’є Він Сам Себе, коли каже:
Куди Я йду, туди ви прибути не можете?
23 І сказав Він до них: Ви від долу, Я звисока, і ви зо світу
цього, Я не з цього світу.
24 Тому Я сказав вам, що помрете в своїх гріхах. Бо коли
не ввіруєте, що то Я, то помрете в своїх гріхах.
25 А вони запитали Його: Хто Ти такий? І Ісус відказав їм:
Той, Хто спочатку, як і говорю Я до вас.
26 Я маю багато про вас говорити й судити; правдивий же
Той, Хто послав Мене, і Я світові те говорю, що від Нього
почув.
-13-Ін. 9: 39-41
39 І промовив Ісус: На суд Я прийшов у цей світ, щоб ба-
чили темні, а видющі щоб стали незрячі.
40 І почули це деякі з тих фарисеїв, що були з Ним, та й
сказали Йому: Чи ж і ми невидющі?
41 Відказав їм Ісус: Якби ви невидющі були, то не мали
б гріха; а тепер ви говорите: Бачимо, то й ваш гріх
зостається при вас!
Ін. 15: 22-25
22 Коли б Я не прийшов і до них не казав, то не мали б
гріха, а тепер вимовки не мають вони за свій гріх.
23 Хто Мене ненавидить, і Мого Отця той ненавидить.
24 Коли б Я серед них не вчинив був тих діл, яких не чи-
нив ніхто інший, то не мали б гріха. Та тепер вони бачили,
і зненавиділи і Мене, і Мого Отця.
25 Та щоб справдилось слово, що в їхнім Законі написане:
Мене безпідставно зненавиділи!
Ін. 3: 31-36
31 Хто зверху приходить, Той над усіма. Хто походить із
землі, то той земний, і говорить поземному. Хто приходить
із неба, Той над усіма,
32 і що бачив і чув, те Він свідчить, та свідоцтва Його не
приймає ніхто.
33 Хто ж прийняв свідоцтво Його, той ствердив тим, що
Бог правдивий.
34 Бо Кого Бог послав, Той Божі слова промовляє, бо Духа
дає Бог без міри.
35 Отець любить Сина, і дав усе в Його руку.
36 Хто вірує в Сина, той має вічне життя; а хто в Сина
не вірує, той життя не побачить а гнів Божий на нім
перебуває.
-14-Лк. 1: 67, 76-79
67 Його ж батько Захарій наповнився Духом Святим, та й
став пророкувати й казати:
76 Ти ж, дитино, станеш пророком Всевишнього, бо будеш
ходити перед Господом, щоб дорогу Йому приготувати,
77 щоб народу Його дати пізнати спасіння у відпущенні
їхніх гріхів,
78 через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із
висоти нас відвідав,
79 щоб світити всім тим, хто перебуває в темряві й тіні
смертельній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру!
Ін. 8: 31-36
31 Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували:
Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями
будете,
32 і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!
33 Вони відказали Йому: Авраамів ми рід, і нічиїми
невільниками не були ми ніколи. То як же Ти кажеш: Ви
станете вільні?
34 Відповів їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам, що ко-
жен, хто чинить гріх, той раб гріха.
35 І не зостається раб у домі повік, але Син зостається
повік.
36 Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви
будете вільні.
Ін. 12: 47-50
47 Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не
суджу, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ.
48 Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має
для себе суддю: те слово, що Я говорив, останнього дня
воно буде судити його!
-15-49 Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене,
то Він Мені заповідь дав, що Я маю казати та що
говорити.
50 І відаю Я, що Його ота заповідь то вічне життя. Тож що
Я говорю, то так говорю, як Отець Мені розповідав.
Ін. 18: 37
37 Сказав же до Нього Пилат: Так Ти Цар? Ісус відповів:
Сам ти кажеш, що Цар Я. Я на те народився, і на те при-
йшов у світ, щоб засвідчити правду. І кожен, хто з прав-
ди, той чує Мій голос.
Ін. 7: 16-18
16 Відповів їм Ісус і сказав: Наука Моя не Моя, а Того, Хто
послав Мене.
17 Коли хоче хто волю чинити Його, той довідається про
науку, чи від Бога вона, чи від Себе Самого кажу Я.
18 Хто говорить від себе самого, той власної слави шукає,
а Хто слави шукає Того, Хто послав Його, Той правдивий,
і в Ньому неправди нема.
Ін. 5: 19-23
19 Відповів же Ісус і сказав їм: Поправді, поправді кажу
вам: Син нічого робити не може Сам від Себе, тільки те,
що Він бачить, що робить Отець; бо що робить Він, те так
само й Син робить.
20 Бо Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить,
Йому. І покаже Йому діла більші від цих, щоб ви диву-
вались.
21 Бо як мертвих Отець воскрешає й оживлює, так і Син,
кого хоче, оживлює.
22 Бо Отець і не судить нікого, а ввесь суд віддав Синові,
23 щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця. Хто не
шанує Сина, не шанує Отця, що послав Його.
-16-Ін. 7: 28-29
28 І скликнув у храмі Ісус, навчаючи й кажучи: І Мене
знаєте ви, і знаєте, звідки Я. А Я не прийшов Сам від
Себе; правдивий же Той, Хто послав Мене, що Його ви не
знаєте.
29 Я знаю Його, Я бо від Нього, і послав Мене Він!
Ін. 8: 13-19
13 Фарисеї ж Йому відказали: Ти Сам свідчиш про Себе,
тим свідоцтво Твоє неправдиве.
14 Відповів і сказав їм Ісус: Хоч і свідчу про Себе Я Сам,
та правдиве свідоцтво Моє, бо Я знаю, звідкіля Я прийшов
і куди Я йду. Ви ж не відаєте, відкіля Я приходжу, і куди
Я йду.
15 Ви за тілом судите, Я не суджу нікого.
16 А коли Я суджу, то правдивий Мій суд, бо не Сам Я, а
Я та Отець, що послав Він Мене!
17 Та й у вашім Законі написано, що свідчення двох
чоловіків правдиве.
18 Я Сам свідчу про Себе Самого, і свідчить про Мене
Отець, що послав Він Мене.
19 І сказали до Нього вони: Де Отець Твій? Ісус відповів:
Не знаєте ви ні Мене, ні Мого Отця. Якби знали Мене, то
й Отця Мого знали б.
Ін. 10: 37-38
37 Коли Я не чиню діл Свого Отця, то не вірте Мені.
38 А коли Я чиню, то хоч ви Мені віри й не ймете, повірте
ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я
ув Отці!
Ін. 3: 2-6
2 Він до Нього прийшов уночі, та й промовив Йому: Учи-
телю, знаємо ми, що прийшов Ти від Бога, як Учитель, бо
-17-не може ніхто таких чуд учинити, які чиниш Ти, коли Бог
із ним не буде.
3 Ісус відповів і до нього сказав: Поправді, поправді кажу
Я тобі: Коли хто не народиться згори, то не може побачи-
ти Божого Царства.
4 Никодим Йому каже: Як може людина родитися, бувши
старою? Хіба може вона ввійти до утроби своїй матері зно-
ву й родитись?
5 Ісус відповів: Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто
не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство
Боже.
6 Що вродилося з тіла є тіло, що ж уродилося з Духа є дух.
Лк. 17: 20-21
20 А як фарисеї спитали Його, коли Царство Божеє при-
йде, то Він їм відповів і сказав: Царство Боже не прийде
помітно,
21 і не скажуть: Ось тут, або: Там. Бо Божеє Царство
всередині вас!
Мв. 13: 3-8, 18-23; Мк. 4: 2-8, 14-20;
Лк. 8: 5-8, 11-15
3 І багато навчав Він їх притчами, кажучи: Ось вийшов
сіяч, щоб посіяти.
4 І як сіяв він зерна, упали одні край дороги, і пташки
налетіли, та їх повидзьобували.
5 Другі ж упали на ґрунт кам’янистий, де не мали багато
землі, і негайно посходили, бо земля неглибока була;
6 а як сонце зійшло, то зів’яли, і коріння не мавши, по-
сохли.
7 А інші попадали в терен, і вигнався терен, і їх поглушив.
8 Інші ж упали на добрую землю і зродили: одне в сто раз,
друге в шістдесят, а те втридцятеро.
18 Послухайте ж притчу про сіяча.
-18-19 До кожного, хто слухає слово про Царство, але не
розуміє, приходить лукавий, і краде посіяне в серці його;
це те, що посіяне понад дорогою.
20 А посіяне на кам’янистому ґрунті, це той, хто слухає
слово, і з радістю зараз приймає його;
21 але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж
утиск або переслідування настають за слово, то він зараз
спокушується.
22 А між терен посіяне, це той, хто слухає слово, але кло-
поти віку цього та омана багатства заглушують слово, і
воно зостається без плоду.
23 А посіяне в добрій землі, це той, хто слухає слово й
його розуміє, і плід він приносить, і дає один у сто раз,
другий у шістдесят, а той утридцятеро.
Мв. 13: 31-32; Мк. 4: 30-32; Лк. 13: 18-19
31 Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне
подібне до зерна гірчичного, що взяв чоловік і посіяв на
полі своїм.
32 Воно найдрібніше з увсього насіння, але, коли виросте,
більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство не-
бесне злітається, і кублиться в віттях його.
Мв. 13: 33
33 Іншу притчу Він їм розповів: Царство Небесне подібне
до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж
поки все вкисне.
Мк. 4: 26-29
26 І сказав Він: Так і Боже Царство, як той чоловік, що
кидає в землю насіння,
27 і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає
паростки та росте, хоч не знає він, як.
28 Бо родить земля сама з себе: перше вруна, потім ко-
лос, а тоді повне збіжжя на колосі.
-19-29 А коли плід доспіє, зараз він посилає серпа, бо настали
жнива.
Мв. 9: 36-38
36 А як бачив людей, змилосерджувався Він над ними,
бо були вони змучені та розпорошені, як ті вівці, що не
мають пастуха.
37 Тоді Він казав Своїм учням: Жниво справді велике, та
робітників мало;
38 тож благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він
робітників вислав.
Мв. 4: 18-22; Лк. 5: 8-11
18 Як проходив же Він поблизу Галілейського моря, то по-
бачив двох братів: Симона, що зветься Петром, та Андрія,
його брата, що невода в море закидали, бо рибалки були.
19 І Він каже до них: Ідіть за Мною, Я зроблю вас ловцями
людей!
20 І вони зараз покинули сіті, та й пішли вслід за Ним.
21 І, далі пішовши звідти, Він побачив двох інших братів,
Зеведеєвого сина Якова та Івана, його брата, із Зеведеєм,
їхнім батьком, що лагодили свого невода в човні, і покли-
кав Він їх.
22 Вони зараз залишили човна та батька свого, та й пішли
вслід за Ним.
Лк. 9: 57-60; Мв. 8: 19-22
57 І сталось, як дорогою йшли, сказав був до Нього один:
Я піду за Тобою, хоч би куди Ти пішов.
58 Ісус же йому відказав: Мають нори лисиці, а гнізда
небесні пташки, Син же Людський не має ніде й голови
прихилити!
59 І промовив до другого Він: Іди за Мною. А той відказав:
Дозволь мені перше піти, і батька свого поховати.
-20-60 Він же йому відказав: Зостав мертвим ховати мерців
своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже.
Ін. 3: 27
27 Іван відповів і сказав: Людина нічого приймати не
може, як їй з неба не дасться.
Ін. 6: 44-45
44 Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав
Мене, не притягне його, і того воскрешу Я останнього дня.
45 У Пророків написано: І всі будуть від Бога навчені.
Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.
Ін. 6: 26
26 Відповів їм Ісус і сказав: Поправді, поправді кажу вам:
Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з
хлібів і наситились.
Ін. 6: 32-35
32 А Ісус їм сказав: Поправді, поправді кажу вам: Не Мой-
сей хліб із неба вам дав, Мій Отець дає вам хліб правди-
вий із неба.
33 Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя
світові.
34 А вони відказали до Нього: Давай, Господи, хліба та-
кого нам завжди!
35 Ісус же сказав їм: Я хліб життя. Хто до Мене прихо-
дить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не
прагнутиме.
Ін. 6: 47-58
47 Поправді, поправді кажу Вам: Хто вірує в Мене, життя
вічне той має.
48 Я хліб життя!
49 Отці ваші в пустині їли манну, і померли.
50 То є хліб, Який сходить із неба, щоб не вмер, хто Його
споживає.
-21-51 Я хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме
хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло
Моє, яке Я за життя світові дам.
52 Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: Як же
Він може дати нам тіла спожити?
53 І сказав їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви
споживати не будете тіла Сина Людського й пити не буде-
те крови Його, то в собі ви не будете мати життя.
54 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той має вічне
життя, і того воскрешу Я останнього дня.
55 Бо тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то прав-
диво пиття.
56 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той в Мені
перебуває, а Я в ньому.
57 Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і
той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.
58 То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли манну
й померли, хто цей хліб споживає, той жити буде повік!
Ін. 4: 7-14
7 Надходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус
каже до неї: Дай напитись Мені!
8 Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити поживи.
9 Тоді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдеянин бувши,
та просиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не схо-
дяться із самарянами.
10 Ісус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий
дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б
у Нього просила, і Він тобі дав би живої води.
11 Каже жінка до Нього: І черпака в Тебе, Пане, нема, а
криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу?
12 Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю
криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?
-22-13 Ісус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п’є, буде
прагнути знову.
14 А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде
повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї
води, що тече в життя вічне.
Ін. 7: 37-39
37 А останнього великого дня свята Ісус стояв і кликав,
говорячи: Коли прагне хто з вас нехай прийде до Мене та
й п’є!
38 Хто вірує в Мене, як каже Писання, то ріки живої води
потечуть із утроби його.
39 Це ж сказав Він про Духа, що мали прийняти Його, хто
ввірував у Нього. Не було бо ще Духа на них, не був бо
Ісус ще прославлений.
Мв. 11: 27-30
27 Передав Мені все Мій Отець. І Сина не знає ніхто, крім
Отця, і Отця не знає ніхто, окрім Сина, та кому Син захоче
відкрити.
28 Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас
заспокою!
29 Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я
тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм.
30 Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!
-23-2
Чому ми хворіємо та
помираємо передчасно?
Лк. 13: 2-9
2 Ісус же сказав їм у відповідь: Чи ви думаєте, що оці
галілеяни, що так постраждали, грішніші були від усіх
галілеян?
3 Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете
всі так!
4 Або ті вісімнадцять, що башта на них завалилась була
в Сілоамі й побила їх, чи думаєте, що ті винні були більш
за всіх, що в Єрусалимі живуть?
5 Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі
так!
6 І Він розповів оцю притчу: Один чоловік у своїм вино-
граднику мав посаджене фігове дерево. І прийшов він
шукати на ньому плоду, але не знайшов.
7 І сказав винареві: Оце третій рік, відколи приходжу
шукати плоду на цім фіговім дереві, але не знаходжу;
зрубай його, нащо й землю марнує воно?
8 А той йому в відповідь каже: Позостав його, пане,
і на цей рік, аж поки його обкопаю довкола, і обкладу
його гноєм.
9 чи року наступного плоду не вродить воно. Коли ж ні,
то зрубаєш його.
-25-Мв. 17: 15-18
15 і сказав: Господи, змилуйсь над сином моїм, що
біснується у новомісяччі, і мучиться тяжко, бо почасту
падає він ув огонь, і почасту в воду.
16 Я його був привів до учнів Твоїх, та вони не могли
вздоровити його.
17 А Ісус відповів і сказав: О роде невірний й розбе-
щений, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму?
Приведіть до Мене сюди його!
18 Потому Ісус погрозив йому, і демон вийшов із нього.
І видужав хлопець тієї години!
Мв. 12: 43-45; Лк. 11: 24-26
43 А коли дух нечистий виходить із людини, то блукає
місцями безвідними, відпочинку шукаючи, та не знахо-
дить.
44 Тоді він говорить: Вернуся до дому свого, звідки
вийшов. А як вернеться він, то хату знаходить порож-
ню, заметену й прибрану.
45 Тоді він іде, та й приводить сімох духів інших,
лютіших за себе, і входять вони та й живуть тут. І буде
останнє людині тій гірше за перше… Так буде й лукаво-
му родові цьому!
Мк. 12: 1-9; Мв. 21: 33-41; Лк. 20: 9-16
1 І почав Він у притчах до них промовляти: Насадив
був один чоловік виноградника, муром обгородив, ви-
довбав у ньому чавило, башту поставив, і віддав його
винарям, та й пішов.
2 А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб
прийняти частину плоду з виноградника в тих винарів.
3 Та вони схопили його та й побили, і відіслали ні з чим.
4 І знову послав він до них раба іншого, та й того вони
зранили в голову та зневажили.
5 Тоді вислав він іншого, і того вони вбили. І багатьох
іще інших, набили одних, а одних повбивали.
-26-6 І він мав ще одного, сина улюбленого. Наостанок по-
слав і того він до них і сказав: Посоромляться сина мого!
7 А ті винарі міркували собі: Це спадкоємець; ходім, за-
мордуймо його, і нашою спадщина буде!
8 І вони схопили його та й убили, і викинули його за
виноградник…
9 Отож, що пан виноградника зробить? Він прибуде та
й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим.
Мв. 13: 12
12 Бо хто має, то дасться йому та додасться, хто ж не
має, забереться від нього й те, що він має.
Ін. 12: 39-40
39 Тому не могли вони вірити, що знову Ісая прорік:
40 Засліпив їхні очі, і скам’янив їхнє серце, щоб очима
не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не наверну-
лись, щоб Я їх уздоровив!
Мв. 9: 2-7; Мк. 2: 3-5; Лк. 5: 18-24
2 І ото, принесли до Нього розслабленого, що на ложі
лежав. І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розслабле-
ному: Будь бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої!
3 І ось, дехто із книжників стали казати про себе: Він
богозневажає.
4 Ісус же думки їхні знав і сказав: Чого думаєте ви лу-
каве в серцях своїх?
5 Що легше, сказати: Прощаються тобі гріхи, чи сказа-
ти: Уставай та й ходи?
6 Але щоб ви знали, що прощати гріхи на землі має вла-
ду Син Людський, тож каже Він розслабленому: Уста-
вай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!
7 Той устав і пішов у свій дім.
Мв. 8: 16-17
16 А коли настав вечір, привели багатьох біснуватих до
Нього, і Він словом Своїм вигнав духів, а недужих усіх
уздоровив,
-27-17 щоб справдилося, що сказав був Ісая пророк, про-
мовляючи: Він узяв наші немочі, і недуги поніс.
Ін. 5: 5-9, 14
5 А був там один чоловік, що тридцять і вісім років був
недужим.
6 Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що ба-
гато він часу слабує, говорить до нього: Хочеш бути
здоровим?
7 Відповів Йому хворий: Пане, я не маю людини, щоб
вона, як порушено воду, до купальні всадила мене. А
коли я приходжу, то передо мною вже інший улазить.
8 Говорить до нього Ісус: Уставай, візьми ложе своє та
й ходи!
9 І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє та й
ходив. Того ж дня субота була,
14 Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до
нього: Ось видужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не
сталось тобі чого гіршого!
Мк. 1: 40-44; Мв. 8: 2-4; Лк. 5: 12-14
40 І приходить до Нього прокажений, благає Його, і на
коліна впадає та й каже Йому: Коли хочеш, Ти можеш
очистити мене!
41 І змилосердився Він, простяг руку Свою, і дотор-
кнувся до нього, та й каже йому: Хочу, будь чистий!
42 І проказа зійшла з нього хвилі тієї, і чистим він став.
43 А Він, погрозивши йому, зараз вислав його,
44 і йому наказав: Гляди, не оповідай нічого нікому.
Але йди, покажися священикові, і принеси за своє очи-
щення, що Мойсей заповів, їм на свідоцтво.
Лк. 4: 40-41
40 Коли ж сонце заходило, то всі, хто мав яких хворих
на різні недуги, до Нього приводили їх. Він же клав Свої
руки на кожного з них, та їх уздоровляв.
-28-41 Із багатьох же виходили й демони, кричачи та го-
ворячи: Ти Син Божий! Та Він їм забороняв, і не давав
говорити, що знали вони, що Христос Він.
Ін. 9: 1-3
1 А коли Він проходив, побачив чоловіка, що сліпим був
з народження.
2 І спитали Його учні Його, говорячи: Учителю, хто
згрішив: чи він сам, чи батьки його, що сліпим він ро-
дився?
3 Ісус відповів: Не згрішив ані він, ні батьки його, а щоб
діла Божі з’явились на ньому.
Мв. 9: 10-13; Мк. 2: 16-17; Лк. 5: 30-32
10 І сталось, як Ісус сидів при столі у домі, ось зійшлося
багато митників і грішників, і вони посідали з Ним та з
Його учнями.
11 Як побачили ж те фарисеї, то сказали до учнів Його:
Чому то Вчитель ваш їсть із митниками та із грішниками?
12 А Він це почув та й сказав: Лікаря не потребують
здорові, а слабі!
13 Ідіть же, і навчіться, що то є: Милости хочу, а не
жертви. Бо Я не прийшов кликати праведних, але
грішників до покаяння.
Мв. 26: 26-28; Мк. 14: 22-24
26 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагосло-
вив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: Прийміть,
споживайте, це тіло Моє.
27 А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і
сказав: Пийте з неї всі,
28 бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох
проливається на відпущення гріхів!
-29-3

Віра в Бога
та сила віри
Ін. 11: 1-4, 6-7, 11, 14-15, 17, 20-28, 38-44
1 Був же хворий один, Лазар у Віфанії, із села Марії й
сестри її Марти.
2 А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що
помазала Господа миром, і волоссям своїм Йому ноги
обтерла.
3 Тоді сестри послали до Нього, говорячи: Ось нездужає,
Господи, той, що кохаєш його!…
4 Як почув же Ісус, то промовив: Не на смерть ця неду-
га, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею.
6 А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два
дні на тім місці, де був.
7 Після ж того говорить до учнів: Ходімо знову в Юдею.
11 Оце Він сказав, а по тому говорить до них: Друг наш
Лазар заснув, та піду розбудити Його.
14 Тоді просто сказав їм Ісус: Умер Лазар.
15 І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви.
Та ходімо до нього.
17 Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні
той у гробі.
20 Тоді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла
зустріти Його, Марія ж удома сиділа.
-31-21 І Марта сказала Ісусові: Коли б, Господи, був Ти
отут, то не вмер би мій брат…
22 Та й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш,
то дасть Тобі Бог!
23 Промовляє до неї Ісус: Воскресне твій брат!
24 Відказує Марта Йому: Знаю, що в воскресення остан-
нього дня він воскресне.
25 Промовив до неї Ісус: Я воскресення й життя. Хто
вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити.
26 І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не
вмре. Чи ти віруєш в це?
27 Вона каже Йому: Так, Господи! Я вірую, що Ти Хри-
стос, Син Божий, що має прийти на цей світ.
28 І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком
Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут, і Він кличе
тебе!
38 Ісус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу при-
йшов. Була ж то печера, і камінь на ній налягав.
39 Промовляє Ісус: Відваліть цього каменя! Сестра
вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути,
бо чотири вже дні він у гробі…
40 Ісус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти
вірувати, славу Божу побачиш?
41 І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промо-
вив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув.
42 Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради на-
роду, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що
послав Ти Мене.
43 І, промовивши це, Він скричав гучним голосом: Ла-
зарю, вийди сюди!
44 І вийшов померлий, по руках і ногах обв’язаний па-
сами, а обличчя у нього було перев’язане хусткою…
Ісус каже до них: Розв’яжіть його та й пустіть, щоб
ходив…
-32-Мв. 14: 24-33
24 А човен вже був на середині моря, і кидали хвилі
його, бо вітер зірвавсь супротивний.
25 А о четвертій сторожі нічній Ісус підійшов до них,
ідучи по морю.
26 Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настра-
шилися та й казали: Мара! І від страху вони закри-
чали…
27 А Ісус до них зараз озвався й сказав: Заспокойтесь,
це Я, не лякайтесь!
28 Петро ж відповів і сказав: Коли, Господи, Ти це, то
звели, щоб прийшов я до Тебе по воді.
29 А Він відказав йому: Іди. І, вилізши з човна, Петро
став іти по воді, і пішов до Ісуса.
30 Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопа-
ти, і скричав: Рятуй мене, Господи!…
31 І зараз Ісус простяг руку й схопив його, і каже до
нього: Маловірний, чого усумнився?
32 Як до човна ж вони ввійшли, буря вщухнула.
33 А приявні в човні вклонились Йому та сказали: Ти
справді Син Божий!
Лк. 17: 12-19
12 І, коли входив до одного села, перестріли Його де-
сять мужів, слабих на проказу, що стали здалека.
13 І голос піднесли вони та й казали: Ісусе, Наставни-
ку, змилуйсь над нами!
14 І, побачивши їх, Він промовив до них: Підіть і
покажіться священикам! І сталось, коли вони йшли, то
очистились…
15 Один же з них, як побачив, що видужав, то вернув-
ся, і почав гучним голосом славити Бога.
16 І припав він обличчям до ніг Його, складаючи дяку
Йому. А то самарянин був…
-33-17 Ісус же промовив у відповідь: Чи не десять очисти-
лось, а дев’ять же де?
18 Чому не вернулись вони хвалу Богові віддати, крім
цього чужинця?
19 І сказав Він йому: Підведися й іди: твоя віра спасла
тебе!
Мв. 8: 5-10, 13; Лк. 7: 2-9
5 А коли Він до Капернауму ввійшов, то до Нього на-
близився сотник, та й благати зачав Його,
6 кажучи: Господи, мій слуга лежить удома розслабле-
ний, і тяжко страждає.
7 Він говорить йому: Я прийду й уздоровлю його.
8 А сотник Йому відповів: Недостойний я, Господи, щоб
зайшов Ти під стріху мою… Та промов тільки слово, і
видужає мій слуга!
9 Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і
одному кажу: піди то йде він, а тому: прийди і прихо-
дить, або рабові своєму: зроби те і він зробить.
10 Почувши таке, Ісус здивувався, і промовив до тих,
хто йшов услід за Ним: Поправді кажу вам: навіть серед
Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!
13 І сказав Ісус сотникові: Іди, і як повірив ти, нехай
так тобі й станеться! І тієї ж години одужав слуга його.
Мв. 9: 20-22; Мк. 5: 25-34; Лк. 8: 43-48
20 І ото одна жінка, що дванадцять літ хворою на кро-
вотечу була, приступила ззаду, і доторкнулась до краю
одежі Його.
21 Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнуся
одежі Його, то одужаю.
22 Ісус, обернувшись, побачив її та й сказав: Будь ба-
дьорою, дочко, твоя віра спасла тебе! І одужала жінка
з тієї години.
-34-Мв. 9: 27-30
27 Коли ж Ісус звідти вертався, ішли за Ним два
сліпці, що кричали й казали: Змилуйсь над нами, Сину
Давидів!
28 І коли Він додому прийшов, приступили до Нього
сліпці. А Ісус до них каже: Чи ж вірите ви, що Я можу
вчинити оце? Говорять до Нього вони: Так, Господи.
29 Тоді Він доторкнувся до їхніх очей і сказав: Нехай
станеться вам згідно з вашою вірою!
30 І очі відкрилися їм. …
Мв. 15: 22-28; Мк. 7: 25-30
22 І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прий-
шовши, заголосила до Нього й сказала: Змилуйся надо
мною, Господи, Сину Давидів, демон тяжко дочку мою
мучить!
23 А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши,
благали Його та казали: Відпусти її, бо кричить услід за
нами!
24 А Він відповів і сказав: Я посланий тільки до овечок
загинулих дому Ізраїлевого…
25 А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала:
Господи, допоможи мені!
26 А Він відповів і сказав: Не годиться взяти хліб у
дітей, і кинути щенятам…
27 Вона ж відказала: Так, Господи! Але ж і щенята їдять
ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів.
28 Тоді відповів і сказав їй Ісус: О жінко, твоя віра ве-
лика, нехай буде тобі, як ти хочеш! І тієї години дочка
її видужала.
Мв. 17: 14-16, 18-21; Мк. 9: 17-27; Лк. 9: 38-42
14 І як вони до народу прийшли, то до Нього один
чоловік приступив, і навколішки впав перед Ним,
-35-15 і сказав: Господи, змилуйсь над сином моїм, що
біснується у новомісяччі, і мучиться тяжко, бо почасту
падає він ув огонь, і почасту в воду.
16 Я його був привів до учнів Твоїх, та вони не могли
вздоровити його.
18 Потому Ісус погрозив йому, і демон вийшов із нього.
І видужав хлопець тієї години!
19 Тоді підійшли учні насамоті до Ісуса й сказали: Чому
ми не могли його вигнати?
20 А Він їм відповів: Через ваше невірство. Бо поправді
кажу вам: коли будете ви мати віру, хоч як зерно
гірчичне, і горі оцій скажете: Перейди звідси туди, то й
перейде вона, і нічого не матимете неможливого!
21 Цей же рід не виходить інакше, як тільки молитвою
й постом.
Мк. 10: 46-52
46 … А коли з Єрихону виходив Він разом із Своїми
учнями й з безліччю люду, сидів і просив при дорозі
сліпий Вартимей, син Тимеїв.
47 І, прочувши, що то Ісус Назарянин, почав кликати
та говорити: Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!
48 І сварились на нього багато-хто, щоб мовчав, а він
іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною!
49 І спинився Ісус та й сказав: Покличте його! І кли-
чуть сліпого та й кажуть йому: Будь бадьорий, устань,
Він кличе тебе.
50 А той скинув плаща свого, і скочив із місця, і прибіг
до Ісуса.
51 А Ісус відповів і сказав йому: Що ти хочеш, щоб зро-
бив Я тобі? Сліпий же Йому відказав: Учителю, нехай я
прозрю!
52 Ісус же до нього промовив: Іди, твоя віра спасла
тебе! І той зараз прозрів, і пішов за Ісусом дорогою.
-36-Мк. 11: 21-23; Мв. 21: 19-22
21 І, згадавши Петро, говорить Йому: Учителю, глянь
фігове дерево, що прокляв Ти, усохло!
22 А Ісус їм у відповідь каже: Майте віру Божу!
23 Поправді кажу вам: Як хто скаже горі цій: Порушся
та й кинься до моря, і не матиме сумніву в серці своїм,
але матиме віру, що станеться так, як говорить, то буде
йому!
Ін. 4: 46-51
46 … І був там один царедворець, що син його хворів у
Капернаумі.
47 Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до
Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому
вздоровив, бо мав той умерти.
48 Ісус же промовив до нього: Як знамен тих та чуд не
побачите, не ввіруєте!
49 Царедворець говорить до Нього: Піди, Господи, поки
не вмерла дитина моя!
50 Промовляє до нього Ісус: Іди, син твій живе! І повірив
той слову, що до нього промовив Ісус, і пішов.
51 А коли ще в дорозі він був, то раби його перестріли
його й сповістили, говорячи: Син твій живе.
Мк. 5: 35-36, 38, 41, 42; Лк. 8: 41-42, 49-50, 54-55
35 Як Він ще говорив, приходять ось від старшини сина-
гоги та й кажуть: Дочка твоя вмерла; чого ще турбуєш
Учителя?…
36 А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до стар-
шини синагоги: Не лякайсь, тільки віруй!
38 І приходять у дім старшини синагоги, і Він бачить
метушню та людей, що плакали та голосили.
41 І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього:
Таліта, кумі що значить: Дівчатко, кажу тобі встань!
-37-42 І в ту мить підвелося й ходило дівча; а років мало з
дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!…
Лк. 7: 37, 38, 48, 50
37 І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як
дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі,
алябастрову пляшечку мира принесла,
38 і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала об-
ливати слізьми Йому ноги, і волоссям своїм витирала,
ноги Йому цілувала та миром мастила…
48 А до неї промовив: Прощаються тобі гріхи!
50 А до жінки сказав Він: Твоя віра спасла тебе, іди з
миром собі!
Лк. 17: 6
6 А Господь відказав: Коли б мали ви віру, хоч як зерно
гірчичне, і сказали шовковиці цій: Вирвися з коренем і
посадися до моря, то й послухала б вас!
Лк. 18: 35, 42
35 І сталось, як Він наближався був до Єрихону, один
невидющий сидів при дорозі й просив.
42 Ісус же до нього сказав. Стань видющий! Твоя віра
спасла тебе!
Мв. 18: 2-3; Мк. 10: 15
2 Він же дитину покликав, і поставив її серед них,
3 та й сказав: Поправді кажу вам: коли не навернетесь,
і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне!
Ін. 20: 24-29
24 А Хома, один з Дванадцятьох, званий Близнюк, із
ними не був, як приходив Ісус.
25 Інші ж учні сказали йому: Ми бачили Господа!… А
він відказав їм: Коли на руках Його знаку відцвяшного
я не побачу, і пальця свого не вкладу до відцвяшної
рани, і своєї руки не вкладу до боку Його, не ввірую!
-38-26 За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними
й Хома. І, як замкнені двері були, прийшов Ісус, і став
посередині та й проказав: Мир вам!
27 Потім каже Хомі: Простягни свого пальця сюди, та на
руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до
боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!
28 А Хома відповів і сказав Йому: Господь мій і Бог мій!
29 Промовляє до нього Ісус: Тому ввірував ти, що по-
бачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!
Ін. 12: 44-46
44 А Ісус підняв голос, та й промовляв: Хто вірує в
Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене.
45 А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене.
46 Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в
Мене, у темряві не зоставався.
Мк. 12: 28-30; Мв. 22: 35-39; Лк. 10: 27-28
28 А один із тих книжників, що чув, як вони спереча-
лись, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та
й спитався Його: Котра заповідь перша з усіх?
29 Ісус відповів: Перша: Слухай, Ізраїлю: наш Господь
Бог Бог єдиний.
30 І: Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і
всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили
своєї! Це заповідь перша!
-39-4

Каяття перед Богом
та прощення всіх,
хто нас образив
Лк. 17: 3-4
3 Уважайте на себе! Коли провиниться твій брат, доко-
ри йому, а коли він покається, то вибач йому.
4 І хоча б сім раз денно він провинивсь проти тебе,
і сім раз звернувся до тебе, говорячи: Каюся, вибач йому!
Мв. 18: 21-35
21 Петро приступив тоді та запитався Його: Господи,
скільки разів брат мій може згрішити проти мене, а я
маю прощати йому? Чи до семи раз?
22 Ісус промовляє до нього: Не кажу тобі до семи раз,
але аж до семидесяти раз по семи!
23 Тим то Царство Небесне подібне одному цареві, що
захотів обрахунок зробити з своїми рабами.
24 Коли ж він почав обраховувати, то йому привели
одного, що винен був десять тисяч талантів.
25 А що він не мав із чого віддати, наказав пан продати
його, і його дружину та діти, і все, що він мав, і заплатити.
26 Тоді раб той упав до ніг, і вклонявся йому та благав:
Потерпи мені, я віддам тобі все!
27 І змилосердився пан над рабом тим, і звільнив його,
і простив йому борг.
28 А як вийшов той раб, то спіткав він одного з своїх
співтоваришів, що був винен йому сто динаріїв. І, схо-
пивши його, він душив та казав: Віддай, що ти винен!
-41-29 А товариш його впав у ноги йому, і благав його, ка-
жучи: Потерпи мені, і я віддам тобі!
30 Та той не схотів, а пішов і всадив до в’язниці його,
аж поки він боргу не верне.
31 Як побачили ж товариші його те, що сталося, то за-
смутилися дуже, і прийшли й розповіли своєму панові
все, що було.
32 Тоді пан його кличе його, та й говорить до нього:
Рабе лукавий, я простив був тобі ввесь той борг, бо
просив ти мене.
33 Чи й тобі не належало змилуватись над своїм
співтоваришем, як і я над тобою був змилувався?
34 І прогнівався пан його, і катам його видав, аж поки
йому не віддасть всього боргу.
35 Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами, коли
кожен із вас не простить своєму братові з серця свого
їхніх прогріхів.
Мв. 6: 12, 14-15; Мк. 11: 25-26; Лк. 11: 4
12 І прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуват-
цям нашим.
14 Бо як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і
вам ваш Небесний Отець.
15 А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш
не простить вам прогріхів ваших.
Мв. 5: 22-26
22 А Я вам кажу, що кожен, хто гнівається на брата
свого, підпадає вже судові. А хто скаже на брата свого:
рака, підпадає верховному судові, а хто скаже дурний,
підпадає геєнні огненній.
23 Тому, коли принесеш ти до жертівника свого дара,
та тут ізгадаєш, що брат твій щось має на тебе,
24 залиши отут дара свого перед жертівником, і піди,
примирись перше з братом своїм, і тоді повертайся, і
принось свого дара.
25 Зо своїм супротивником швидко мирися, доки з ним
на дорозі ще ти, щоб тебе супротивник судді не віддав,
а суддя щоб прислужникові тебе не передав, і щоб тебе
до в’язниці не вкинули.
-42-26 Поправді кажу тобі: Не вийдеш ізвідти, поки не
віддаси ти й останнього шеляга!
Мв. 7: 1-5; Мк. 4: 24; Лк. 6: 38, 41-42
1 Не судіть, щоб і вас не судили;
2 бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас,
і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам.
3 І чого в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж
у власному оці не чуєш?
4 Або як ти скажеш до брата свого: Давай вийму я за-
скалку з ока твого, коли он колода у власному оці?
5 Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а
потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого.
Лк. 12: 58-59
58 Бо коли до уряду ти йдеш зо своїм супротивником,
попильнуй з ним залагодити по дорозі, щоб тебе до
судді не потяг він, а суддя щоб прислужникові не віддав
тебе, а прислужник щоб не посадив до в’язниці тебе.
59 Поправді кажу тобі: Не вийдеш ізвідти, поки не
віддаси й останнього шеляга!
Мв. 5: 43-47; Лк. 6: 27-35
43 Ви чули, що сказано: Люби свого ближнього, і нена-
видь свого ворога.
44 А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте
тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненави-
дить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує,
45 щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що
наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добри-
ми, і дощ посилає на праведних і на неправедних.
46 Коли бо ви любите тих, хто вас любить, то яку на-
городу ви маєте? Хіба не те саме й митники роблять?
47 І коли ви вітаєте тільки братів своїх, то що ж особли-
вого робите? Чи й погани не чинять отак?
Лк. 6: 35-38
35 Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте,
не ждучи нічого назад, і ваша за це нагорода великою
буде, і синами Всевишнього станете ви, добрий бо Він
до невдячних і злих!
-43-36 Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний!
37 Також не судіть, щоб не суджено й вас; і не осуд-
жуйте, щоб і вас не осуджено; прощайте, то простять
і вам.
38 Давайте і дадуть вам; мірою доброю, натоптаною,
струснутою й переповненою вам у подолок дадуть. Бо
якою ви мірою міряєте, такою відміряють вам.
Лк. 3: 2-3
2 за первосвящеників Анни й Кайяфи було Боже слово
в пустині Іванові, сину Захарія.
3 І він перейшов усю землю Йорданську, проповідуючи
хрищення покаяння для прощення гріхів…
Мв. 4: 17
17 Із того часу Ісус розпочав проповідувати й промов-
ляти: Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!
Мк. 1: 14-15
14 А коли Іван виданий був, то прийшов Ісус до Галілеї,
і проповідував Божу Євангелію,
15 і говорив: Збулися часи, і Боже Царство наблизи-
лось. Покайтеся, і віруйте в Євангелію!
Мв. 18: 18
18 Поправді кажу вам: Що тільки зв’яжете на землі,
зв’язане буде на небі, і що тільки розв’яжете на землі,
розв’язане буде на небі.
Мк. 12: 31; Мв. 22: 39; Лк. 10: 27
31 А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як
самого себе! Нема іншої більшої заповіді над оці!
-44-5

Шлях до Бога
Мв. 19: 24-30; Мк. 10: 25-31; Лк. 18: 25-30
24 Іще вам кажу: Верблюдові легше пройти через гол-
чине вушко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!
25 Як учні ж Його це зачули, здивувалися дуже й ска-
зали: Хто ж тоді може спастися?
26 А Ісус позирнув і сказав їм: Неможливе це людям, та
можливе все Богові.
27 Тоді відізвався Петро та до Нього сказав: От усе ми
покинули, та й пішли за Тобою слідом; що ж нам буде
за це?
28 А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам, що коли, при
відновленні світу, Син Людський засяде на престолі
слави Своєї, тоді сядете й ви, що за Мною пішли, на
дванадцять престолів, щоб судити дванадцять племен
Ізраїлевих.
29 І кожен, хто за Ймення Моє кине дім, чи братів, чи
сестер, або батька, чи матір, чи діти, чи землі, той ба-
гатокротно одержить і успадкує вічне життя.
30 І багато-хто з перших останніми стануть, а останні
першими.
Лк. 9: 61-62
61 А інший сказав був: Господи, я піду за Тобою, та до-
зволь мені перш попрощатись із своїми домашніми.
-45-62 Ісус же промовив до нього: Ніхто з тих, хто кладе
свою руку на плуга та назад озирається, не надається
до Божого Царства!
Мв. 10: 32-37
32 Отже, кожного, хто Мене визнає перед людьми, того
перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я.
33 Хто ж Мене відцурається перед людьми, того й Я
відцураюся перед Небесним Отцем Моїм.
34 Не думайте, що Я прийшов, щоб мир на землю при-
нести, Я не мир принести прийшов, а меча.
35 Я ж прийшов порізнити чоловіка з батьком його,
дочку з її матір’ю, і невістку з свекрухою її.
36 І: вороги чоловікові домашні його!
37 Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той
Мене недостойний. І хто більш, як Мене, любить сина
чи дочку, той Мене недостойний.
Мв. 5: 17
17 Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків
прийшов, Я не руйнувати прийшов, але виконати.
Мк. 3: 32-35; Мв. 12: 47-50; Лк. 8: 19-21
32 А народ кругом Нього сидів. І сказали Йому: Ото
мати Твоя, і брати Твої, і сестри Твої он про Тебе пита-
ються осторонь.
33 А Він їм відповів і сказав: Хто Моя мати й брати?
34 І поглянув на тих, що круг Нього сиділи, і промовив:
Ось мати Моя та браття Мої!
35 Бо хто Божу волю чинитиме, той Мені брат, і сестра,
і мати.
Лк. 14: 26-33
26 Коли хто приходить до Мене, і не зненавидить свого
батька та матері, і дружини й дітей, і братів і сестер, а
до того й своєї душі, той не може буть учнем Моїм!
-46-27 І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною,
той не може бути учнем Моїм!
28 Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не
сяде й видатків не вирахує, чи має потрібне на вико-
нання,
29 щоб, коли покладе він основу, але докінчити не змо-
же, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього,
30 говорячи: Чоловік цей почав будувати, але докінчити
не міг…
31 Або який цар, ідучи на війну супроти царя іншого,
перше не сяде порадитися, чи спроможен він із десять-
ма тисячами стріти того, хто йде з двадцятьма тисячами
проти нього?
32 Коли ж ні, то, як той ще далеко, шле посольство до
нього та й просить про мир.
33 Так ото й кожен із вас, який не зречеться усього, що
має, не може бути учнем Моїм.
Мв. 11: 28-30
28 Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас
заспокою!
29 Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо
Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам
своїм.
30 Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!
Мв. 13: 44-46
44 Царство Небесне подібне ще до захованого в полі
скарбу, що людина, знайшовши, ховає його, і з радости
з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле.
45 Подібне ще Царство Небесне до того купця, що
пошукує перел добрих,
46 а як знайде одну дорогоцінну перлину, то йде, і все
продає, що має, і купує її.
-47-Лк. 16: 9-13
9 І Я вам кажу: Набувайте друзів собі від багатства не-
праведного, щоб, коли проминеться воно, прийняли
вас до вічних осель.
10 Хто вірний в найменшому, і в великому вірний; і хто
несправедливий в найменшому, і в великому неспра-
ведливий.
11 Отож, коли в несправедливім багатстві ви не були
вірні, хто вам правдиве довірить?
12 І коли ви в чужому не були вірні, хто ваше вам дасть?
13 Жаден раб не може служить двом панам, бо або
одного зненавидить, а другого буде любити, або буде
триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові
й мамоні служити!
Лк. 12: 15-21
15 І промовив до них: Глядіть, остерігайтеся всякої за-
жерливости, бо життя чоловіка не залежить від достат-
ку маєтку його.
16 І Він розповів їм притчу, говорячи: В одного багача
гойно нива вродила була.
17 І міркував він про себе й казав: Що робити, що не
маю куди зібрати плодів своїх?
18 І сказав: Оце я зроблю, порозвалюю клуні свої, і
просторніші поставлю, і позбираю туди пашню свою
всю та свій достаток.
19 І скажу я душі своїй: Душе, маєш багато добра,
на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і ве-
селися!
20 Бог же до нього прорік: Нерозумний, ночі цієї ось
душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться
те, що ти був наготовив?…
21 Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє
в Бога.
-48-Лк. 12: 33-34
33 Продавайте достатки свої та милостиню подавайте.
Робіть калитки собі не старіючі, невичерпний скарб той
у небі, куди не закрадається злодій, і міль де не точить.
34 Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше!
Мв. 6: 25-33; Лк. 12: 29-31
25 Через те вам кажу: Не журіться про життя своє що
будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, у що
зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу
тіло?
26 Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть,
не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх
годує. Чи ж ви не багато вартніші за них?
27 Хто ж із вас, коли журиться, зможе додати до зросту
свого бодай ліктя одного?
28 І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на
польові лілеї, як зростають вони, не працюють, ані не
прядуть.
29 А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не
вдягався отак, як одна з них.
30 І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра
до печі вкидається, Бог отак зодягає, скільки ж краще
зодягне Він вас, маловірні!
31 Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи:
Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось?
32 Бож усього того погани шукають; але знає Отець
ваш Небесний, що всього того вам потрібно.
33 Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його,
а все це вам додасться.
Ін. 6: 63
63 То дух, що оживлює, тіло ж не помагає нічого. Сло-
ва, що їх Я говорив вам, то дух і життя.
-49-Ін. 6: 27-29
27 Пильнуйте не про поживу, що гине, але про пожи-
ву, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син
Людський, бо відзначив Його Бог Отець.
28 Сказали ж до Нього вони: Що ми маємо почати, щоб
робити діла Божі?
29 Ісус відповів і сказав їм: Оце діло Боже, щоб у Того
ви вірували, Кого Він послав.
Ін. 8: 51
51 Поправді, поправді кажу вам: Хто слово Моє берег-
тиме, не побачить той смерти повік!
Лк. 11: 28
28 …Блаженні ж і ті, хто слухає Божого Слова і його
береже!
Мв. 5: 27-28, 31-42, 48; Лк. 6: 24-34
27 Ви чули, що сказано: Не чини перелюбу.
28 А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із
пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці
своїм.
31 Також сказано: Хто дружину свою відпускає, нехай
дасть їй листа розводового.
32 А Я вам кажу, що кожен, хто пускає дружину свою,
крім провини розпусти, той доводить її до перелюбу.
І хто з відпущеною побереться, той чинить перелюб.
33 Ще ви чули, що було стародавнім наказане: Не кля-
нись неправдиво, але виконуй клятви свої перед Го-
сподом.
34 А Я вам кажу не клястися зовсім: ані небом, бо воно
престол Божий;
35 ні землею, бо підніжок для ніг Його це; ані Єрусалимом,
бо він місто Царя Великого;
36 не клянись головою своєю, бо навіть однієї волосин-
ки ти не можеш учинити білою чи чорною.
-50-37 Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше
над це, то те від лукавого.
38 Ви чули, що сказано: Око за око, і зуб за зуба.
39 А Я вам кажу не противитись злому. І коли вдарить
тебе хто у праву щоку твою, підстав йому й другу.
40 А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою,
віддай і плаща йому.
41 А хто силувати тебе буде відбути подорожнє на милю
одну, іди з ним навіть дві.
42 Хто просить у тебе то дай, а хто хоче позичити в
тебе не відвертайсь від нього.
48 Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш
Небесний!
Лк. 3: 10-14
10 А люди питали його й говорили: Що ж нам робити?
11 І сказав він у відповідь їм: У кого дві сорочці, нехай
дасть немаючому; а хто має поживу, нехай робить так
само.
12 І приходили й митники, щоб христитись від нього, і
питали його: Учителю, що ми маємо робити?
13 А він їм казав: Не стягайте нічого над те, що вам
звелено.
14 Питали ж його й вояки й говорили: А нам що робити?
І він їм відповів: Нікого не кривдьте, ані не оскаржайте
фальшиво, удовольняйтесь платнею своєю.
Мв. 7: 12-27; Лк. 6: 46-49
12 Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди,
те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Закон і Пророки.
13 Увіходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й ши-
рока дорога, що веде до погибелі, і нею багато-хто хо-
дять.
14 Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до жит-
тя, і мало таких, що знаходять її!
-51-15 Стережіться фальшивих пророків, що приходять до
вас ув одежі овечій, а всередині хижі вовки.
16 По їхніх плодах ви пізнаєте їх. Бо хіба ж виноград на
тернині збирають, або фіги із будяків?
17 Так ото родить добрі плоди кожне дерево добре, а
дерево зле плоди родить лихі.
18 Не може родить добре дерево плоду лихого, ані де-
рево зле плодів добрих родити.
19 Усяке ж дерево, що доброго плоду не родить,
зрубується та в огонь укидається.
20 Ото ж бо, по їхніх плодах ви пізнаєте їх!
21 Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи!
увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю
Мого Отця, що на небі.
22 Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи,
хіба ми не Ім’ям Твоїм пророкували, хіба не Ім’ям Твоїм
демонів ми виганяли, або не Ім’ям Твоїм чуда великі
творили?
23 І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас… Відійдіть
від Мене, хто чинить беззаконня!
24 Отож, кожен, хто слухає цих Моїх слів і виконує їх,
подібний до чоловіка розумного, що свій дім збудував
на камені.
25 І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася, і
на дім отой кинулась, та не впав, бо на камені був він
заснований.
26 А кожен, хто слухає цих Моїх слів, та їх не виконує,
подібний до чоловіка того необачного, що свій дім збу-
дував на піску.
27 І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася й
на дім отой кинулась, і він упав. І велика була та руїна
його!
-52-Мв. 16: 6, 11-12; Мк. 8: 15
6 Ісус же промовив до них: Стережіться уважливо
фарисейської та саддукейської розчини!
11 Як ви не розумієте, що Я не про хліб вам сказав?
Стережіться но розчини фарисейської та саддукейської!
12 Тоді зрозуміли вони, що Він не казав стерегтися їм роз-
чини хлібної, але фарисейської та саддукейської науки.
Мв. 23: 1-7, 13-15, 23-28; Лк. 11: 42, 52
1 Тоді промовив Ісус до народу й до учнів Своїх,
2 і сказав: На сидінні Мойсеєвім усілися книжники та
фарисеї.
3 Тож усе, що вони скажуть вам, робіть і виконуйте; та
за вчинками їхніми не робіть, бо говорять вони та не
роблять того!
4 Вони ж в’яжуть тяжкі тягарі, і кладуть їх на людські
рамена, самі ж навіть пальцем своїм не хотять їх пору-
шити…
5 Усі ж учинки свої вони роблять, щоб їх бачили люди, і
богомілля свої розширяють, і здовжують китиці.
6 І люблять вони передніші місця на бенкетах, і
передніші лавки в синагогах,
7 і привіти на ринках, і щоб звали їх люди: Учителю!
13 Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що пе-
ред людьми зачиняєте Царство Небесне, бо й самі ви не
входите, ані тих, хто хоче ввійти, увійти не пускаєте!
14 Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що
вдовині хати поїдаєте, і напоказ молитесь довго, через
те осуд тяжчий ви приймете!
15 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що обхо-
дите море та землю, щоб придбати нововірця одного;
а коли те стається, то робите його сином геєнни, вдвоє
гіршим від вас!
-53-23 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що даєте
десятину із м’яти, і ганусу й кмину, але найважливіше
в Законі покинули: суд, милосердя та віру; це треба
робити, і того не кидати.
24 Проводирі ви сліпі, що відціджуєте комаря, а вер-
блюда ковтаєте!
25 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що чисти-
те зовнішність кухля та миски, а всередині повні вони
здирства й кривди!
26 Фарисею сліпий, очисти перше середину кухля, щоб
чистий він був і назовні!
27 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що
подібні до гробів побілених, які гарними зверху зда-
ються, а всередині повні трупних кісток та всякої не-
чистости!
28 Так і ви, назовні здаєтеся людям за праведних, а
всередині повні лицемірства та беззаконня!
Мв. 21: 28-32
28 А як вам здається? Один чоловік мав двох синів.
Прийшовши до першого, він сказав: Піди но, дитино,
сьогодні, працюй у винограднику!
29 А той відповів і сказав: Готовий, панотче, і не пішов.
30 І, прийшовши до другого, так само сказав. А
той відповів і сказав: Я не хочу. А потім покаявся, і
пішов.
31 Котрий же з двох учинив волю батькову? Вони ка-
жуть: Останній. Ісус промовляє до них: Поправді кажу
вам, що митники та блудодійки випереджують вас у
Боже Царство.
32 Бо прийшов був до вас дорогою праведности Іван,
та йому не повірили ви, а митники та блудодійки йняли
йому віри. А ви бачили, та проте не покаялися й опісля,
щоб повірити йому.
-54-Мв. 15: 1-3, 7-11, 17-20;
Мк. 7: 5-9, 13, 15, 19-23
1 Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з
Єрусалиму й сказали:
2 Чого Твої учні ламають передання старших? Бо не ми-
ють вони своїх рук, коли хліб споживають.
3 А Він відповів і промовив до них: А чого й ви порушуєте
Божу заповідь ради передання вашого?
7 Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував був, гово-
рячи:
8 Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко
від Мене!
9 Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук
людських заповідей…
10 І Він покликав народ, і промовив до нього: Послу-
хайте та зрозумійте!
11 Не те, що входить до уст, людину сквернить, але те,
що виходить із уст, те людину сквернить.
17 Чи ж ви не розумієте, що все те, що входить до уст,
вступає в живіт, та й назовні виходить?
18 Що ж виходить із уст, те походить із серця, і воно
опоганює людину.
19 Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, пере-
люби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, бого-
зневаги.
20 Оце те, що людину опоганює. А їсти руками невми-
тими, не опоганює це людини!
Лк. 6: 39-40
39 Розповів також приказку їм: Чи ж може водити
сліпого сліпий? Хіба не обидва в яму впадуть?
40 Учень не більший за вчителя; але, удосконалившись,
кожен буде, як учитель його.
-55-Ін. 4: 23-24
23 Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці
правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді,
бо Отець Собі прагне таких богомільців.
24 Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі
та в правді вклонятись.
Мк. 9: 42-48; Мв. 18: 7-9
42 Хто ж спокусить одного з малих цих, що вірять, то
краще б такому було, коли б жорно млинове на шию
йому почепити, та й кинути в море!
43 І коли рука твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі
ввійти до життя одноруким, ніж з обома руками ввійти
до геєнни, до огню невгасимого,
44 де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь.
45 І коли нога твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі
ввійти до життя одноногим, ніж з обома ногами бути
вкиненому до геєнни, до огню невгасимого,
46 де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь.
47 І коли твоє око тебе спокушає, вибери його: краще
тобі однооким ввійти в Царство Боже, ніж з обома очи-
ма бути вкиненому до геєнни огненної,
48 де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь!
Мв. 18: 1-6; Мк. 10: 15
1 Підійшли до Ісуса тоді Його учні, питаючи: Хто
найбільший у Царстві Небеснім?
2 Він же дитину покликав, і поставив її серед них,
3 та й сказав: Поправді кажу вам: коли не навернетесь,
і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне!
4 Отже, хто впокориться, як дитина оця, той найбільший
у Царстві Небеснім.
5 І хто прийме таку дитину одну в Моє Ймення, той
приймає Мене.
-56-6 Хто ж спокусить одне з цих малих, що вірують в Мене,
то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию
йому почепити, і його потопити в морській глибині…
Лк. 9: 48
48 І промовив до них: Як хто прийме дитину оцю в Ім’я
Моє, Мене він приймає, а як хто Мене прийме, приймає
Того, Хто послав Мене. Хто бо найменший між вами
всіма, той великий!
Лк. 10: 21
21 Того часу Ісус звеселився був Духом Святим і промо-
вив: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що
втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немов-
лятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби!
Ін. 17: 1-3
1 По мові оцій Ісус очі Свої звів до неба й промовив:
Прийшла, Отче, година, прослав Сина Свого, щоб і Син
Твій прославив Тебе,
2 бо Ти дав Йому владу над тілом усяким, щоб Він дав
життя вічне всім їм, яких дав Ти Йому.
3 Життя ж вічне це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога
правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його.
Ін. 17: 6-11
6 Я Ім’я Твоє виявив людям, що Мені Ти із світу їх дав.
Твоїми були вони, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли Твоє
слово.
7 Тепер пізнали вони, що все те, що Ти Мені дав, від
Тебе походить,
8 бо слова, що дав Ти Мені, Я їм передав, і вони при-
йняли й зрозуміли правдиво, що Я вийшов від Тебе, і
ввірували, що послав Ти Мене.
9 Я благаю за них. Не за світ Я благаю, а за тих, кого
дав Ти Мені, Твої бо вони!
-57-10 Усе бо Моє то Твоє, а Твоє то Моє, і прославивсь Я
в них.
11 І не на світі вже Я, а вони ще на світі, а Я йду до
Тебе. Святий Отче, заховай в Ім’я Своє їх, яких дав Ти
Мені, щоб як Ми, єдине були!
Ін. 17 14-26
14 Я їм дав Твоє слово, але світ їх зненавидів, бо вони
не від світу, як і Я не від світу.
15 Не благаю, щоб Ти їх зо світу забрав, але щоб зберіг
їх від злого.
16 Не від світу вони, як і Я не від світу.
17 Освяти Ти їх правдою! Твоє слово то правда.
18 Як на світ Ти послав Мене, так і Я на світ послав їх.
19 А за них Я посвячую в жертву Самого Себе, щоб
освячені правдою стали й вони.
20 Та не тільки за них Я благаю, а й за тих, що ради
їхнього слова ввірують у Мене,
21 щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі,
щоб одно були в Нас і вони, щоб увірував світ, що Мене
Ти послав.
22 А ту славу, що дав Ти Мені, Я їм передав, щоб єдине
були, як єдине і Ми.
23 Я у них, а Ти у Мені, щоб були досконалі в одно, і
щоб пізнав світ, що послав Мене Ти, і що їх полюбив Ти,
як Мене полюбив.
24 Бажаю Я, Отче, щоб і ті, кого дав Ти Мені, там зо
Мною були, де знаходжуся Я, щоб бачили славу Мою,
яку дав Ти Мені, бо Ти полюбив Мене перше закладин
світу.
25 Отче Праведний! Хоча не пізнав Тебе світ, та пізнав
Тебе Я. І пізнали вони, що послав Мене Ти.
26 Я ж Ім’я Твоє їм об’явив й об’являтиму, щоб любов,
що Ти нею Мене полюбив, була в них, а Я в них!…
-58-Ін. 16: 33
33 Це Я вам розповів, щоб мали ви мир у Мені. Страждан-
ня зазнаєте в світі, але будьте відважні: Я світ переміг!
Мв. 22: 16-21; Мк. 12: 14-17; Лк. 20: 21-25
16 І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і
кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і
наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні
на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.
17 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати
податок для кесаря, чи ні?
18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви,
лицеміри, Мене випробовуєте?
19 Покажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія
Йому.
20 А Він каже до них: Чий це образ і напис?
21 Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте
кесареве кесареві, а Богові Боже.
Мв. 7: 6
6 Не давайте святого псам, і не розсипайте перел своїх
перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми,
і, обернувшись, щоб не розшматували й вас…
Ін. 13: 34-35
34 Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я
вас полюбив, так любіть один одного й ви!
35 По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати
любов між собою.
Ін. 15: 12-14
12 Оце Моя заповідь, щоб любили один одного ви, як Я
вас полюбив!
13 Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою
душу поклав би за друзів своїх.
14 Ви друзі Мої, якщо чините все, що Я вам заповідую.
-59-Ін. 14: 21
21 Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене.
А хто любить Мене, то полюбить його Мій Отець, і Я по-
люблю Його, і об’явлюсь йому Сам.
Ін. 14: 15-17
15 Якщо Ви Мене любите, Мої заповіді зберігайте!
16 І вблагаю Отця Я, і Втішителя іншого дасть вам, щоб
із вами повік перебував,
17 Духа правди, що Його світ прийняти не може, бо не
бачить Його та не знає Його. Його знаєте ви, бо при вас
перебуває, і в вас буде Він.
Ін. 8: 12
12 І знову Ісус промовляв до них, кажучи: Я Світло для
світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві
той, але матиме світло життя.
Ін. 11: 9-10
9 Ісус відповів: Хіба дня не дванадцять годин? Як хто
ходить за дня, не спіткнеться, цьогосвітнє бо світло він
бачить.
10 А хто ходить нічної пори, той спіткнеться, бо немає
в нім світла.
Ін. 12: 35-36
35 І сказав їм Ісус: Короткий ще час світло з вами.
Ходіть, поки маєте світло, щоб вас темрява не обгорну-
ла. А хто в темряві ходить, не знає, куди він іде…
36 Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб
синами світла ви стали. Промовивши це, Ісус відійшов,
і сховався від них.
Ін. 6: 47-57
47 Поправді, поправді кажу Вам: Хто вірує в Мене, жит-
тя вічне той має.
48 Я хліб життя!
49 Отці ваші в пустині їли манну, і померли.
-60-50 То є хліб, Який сходить із неба, щоб не вмер, хто
Його споживає.
51 Я хліб живий, що з неба зійшов: коли хто спожива-
тиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то
є тіло Моє, яке Я за життя світові дам.
52 Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: Як
же Він може дати нам тіла спожити?
53 І сказав їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам:
Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського
й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете
мати життя.
54 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той має вічне
життя, і того воскрешу Я останнього дня.
55 Бо тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то прав-
диво пиття.
56 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той в Мені
перебуває, а Я в ньому.
57 Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і
той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.
Ін. 10: 1-15
1 Поправді, поправді кажу вам: Хто не входить дверима
в кошару, але перелазить деінде, той злодій і розбійник.
2 А хто входить дверима, той вівцям пастух.
3 Воротар відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і
свої вівці він кличе по йменню, і випроваджує їх.
4 А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці
слідом за ним ідуть, бо знають голос його.
5 За чужим же не підуть вони, а будуть утікати від ньо-
го, бо не знають вони чужого голосу.
6 Оцю притчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони, про
що їм говорив.
7 І знову промовив Ісус: Поправді, поправді кажу вам,
що Я двері вівцям.
-61-8 Усі, скільки їх перше Мене приходило, то злодії й
розбійники, але вівці не слухали їх.
9 Я двері: коли через Мене хто ввійде, спасеться, і той
ввійде та вийде, і пасовисько знайде.
10 Злодій тільки на те закрадається, щоб красти й уби-
вати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подо-
статком щоб мали.
11 Я Пастир Добрий! Пастир добрий кладе життя влас-
не за вівці.
12 А наймит, і той, хто не вівчар, кому вівці не свої,
коли бачить, що вовк наближається, то кидає вівці й
тікає, а вовк їх хапає й полошить.
13 А наймит утікає тому, що він наймит, і не дбає про
вівці.
14 Я Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.
15 Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне жит-
тя Я за вівці кладу.
Ін. 14: 2-6
2 Багато осель у домі Мого Отця; а коли б то не так, то
сказав би Я вам, що йду приготувати місце для вас?
3 А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду
й заберу вас до Себе, щоб де Я були й ви.
4 А куди Я йду дорогу ви знаєте.
5 Говорить до Нього Хома: Ми не знаємо, Господи, куди
йдеш; як же можемо знати дорогу?
6 Промовляє до нього Ісус: Я дорога, і правда, і життя.
До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене.
Ін. 15: 1-10
1 Я правдива Виноградина, а Отець Мій Виноградар.
2 Усяку галузку в Мене, що плоду не приносить, Він
відтинає, але всяку, що плід родить, обчищає її, щоб
рясніше родила.
-62-3 Через Слово, що Я вам говорив, ви вже чисті.
4 Перебувайте в Мені, а Я в вас! Як та вітка не може
вродити плоду сама з себе, коли не позостанеться на
виноградині, так і ви, як в Мені перебувати не будете.
5 Я Виноградина, ви галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я
в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити
не можете ви.
6 Коли хто перебувати не буде в Мені, той буде
відкинений геть, як галузка, і всохне. І громадять їх, і
кладуть на огонь, і згорять.
7 Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої по-
зостануться в вас, то просіть, чого хочете, і станеться
вам!
8 Отець Мій прославиться в тому, якщо рясно зародите
й будете учні Мої.
9 Як Отець полюбив Мене, так і Я полюбив вас. Пере-
бувайте в любові Моїй!
10 Якщо будете ви зберігати Мої заповіді, то в любові
Моїй перебуватимете, як і Я зберіг Заповіді Свого Отця,
і перебуваю в любові Його.
Мв. 19: 16-24; Мк. 10: 17-21, 23-25; Лк. 18: 18-25
16 І підійшов ось один, і до Нього сказав: Учителю До-
брий, що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне?
17 Він же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто
не є Добрий, крім Бога Самого. Коли ж хочеш ввійти до
життя, то виконай заповіді.
18 Той питає Його: Які саме? А Ісус відказав: Не вбивай,
не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво.
19 Шануй батька та матір, і: Люби свого ближнього, як
самого себе.
20 Говорить до Нього юнак: Це я виконав все. Чого ще
бракує мені?
-63-21 Ісус каже йому: Коли хочеш бути досконалим, піди,
продай добра свої та й убогим роздай, і матимеш скарб
ти на небі. Потому приходь та й іди вслід за Мною.
22 Почувши ж юнак таке слово, відійшов, зажурившись,
бо великі маєтки він мав.
23 Ісус же сказав Своїм учням: Поправді кажу вам, що
багатому трудно ввійти в Царство Небесне.
24 Іще вам кажу: Верблюдові легше пройти через гол-
чине вушко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!
Мк. 12: 28-31; Мв. 22: 35-39; Лк. 10: 27-28
28 А один із тих книжників, що чув, як вони спереча-
лись, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та
й спитався Його: Котра заповідь перша з усіх?
29 Ісус відповів: Перша: Слухай, Ізраїлю: наш Господь
Бог Бог єдиний.
30 І: Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і
всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили
своєї! Це заповідь перша!
31 А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як
самого себе! Нема іншої більшої заповіді над оці!
-64-6

Сила від Бога
Мк. 6: 7, 12-13
7 І, закликавши Дванадцятьох, зачав їх по двох поси-
лати, і владу їм дав над нечистими духами.
12 І вийшли вони, і проповідували, щоб каялися.
13 І багато вигонили демонів, і оливою хворих багато
намащували і вздоровляли.
Мв. 28: 18-20
18 А Ісус підійшов і промовив до них та й сказав: Дана
Мені всяка влада на небі й на землі.
19 Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я
Отця, і Сина, і Святого Духа,
20 навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І
ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця
віку! Амінь.
Мк. 16: 15-18
15 І казав Він до них: Ідіть по цілому світові, та всьому
створінню Євангелію проповідуйте!
16 Хто увірує й охриститься, буде спасений, а хто не
ввірує засуджений буде.
17 А тих, хто ввірує, супроводити будуть ознаки такі: у
Ім’я Моє демонів будуть вигонити, говоритимуть мова-
ми новими,
-65-18 братимуть змій; а коли смертодійне що вип’ють, не
буде їм шкодити; кластимуть руки на хворих, і добре їм
буде!
Ін. 20: 21-23
21 Тоді знову сказав їм Ісус: Мир вам! Як Отець послав
Мене, і Я вас посилаю!
22 Сказавши оце, Він дихнув, і говорить до них:
Прийміть Духа Святого!
23 Кому гріхи простите, простяться їм, а кому затримаєте,
то затримаються!
Лк. 10: 17-20
17 А ті Сімдесят повернулися з радістю, кажучи: Госпо-
ди, навіть демони коряться нам у Ім’я Твоє!
18 Він же промовив до них: Я бачив того сатану, що з
неба спадав, немов блискавка.
19 Ось Я владу вам дав наступати на змій та скорпіонів,
і на всю силу ворожу, і ніщо вам не зашкодить.
20 Та не тіштеся тим, що вам коряться духи, але тіштесь,
що ваші ймення записані в небі!
Мк. 9: 38-41; Лк. 9: 49-50
38 Обізвався до нього Іван: Учителю, ми бачили одно-
го чоловіка, який з нами не ходить, що виганяє Ім’ям
Твоїм демонів; і ми заборонили йому, бо він із нами не
ходить.
39 А Ісус відказав: Не забороняйте йому, бо немає та-
кого, що Ім’ям Моїм чудо зробив би, і зміг би незабаром
лихословити Мене.
40 Хто бо не супроти нас, той за нас!
41 І коли хто напоїть вас кухлем води в Ім’я Моє ради
того, що ви Христові, поправді кажу вам: той не згубить
своєї нагороди!
-66-Мв. 18: 19-20
19 Ще поправді кажу вам, що коли б двоє з вас на землі
погодились про всяку річ, то коли вони будуть просити
за неї, станеться їм від Мого Отця, що на небі!
20 Бо де двоє чи троє в Ім’я Моє зібрані, там Я серед
них.
Мк. 9: 17-18, 28-29
17 І Йому відповів один із натовпу: Учителю, привів я
до Тебе ось сина свого, що духа німого він має.
18 А як він де схопить його, то об землю кидає ним, і він
піну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав Твоїм
учням, щоб прогнали його, та вони не змогли.
28 Коли ж Він до дому прийшов, то учні питали Його
самотою: Чому ми не могли його вигнати?
29 А Він їм сказав: Цей рід не виходить інакше, як тільки
від молитви та посту.
Лк. 11: 2-4; Мв. 6: 9-13
2 Він же промовив до них: Коли молитеся, говоріть: Отче
наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім’я Твоє, не-
хай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на
небі, так і на землі.
3 Хліба нашого насущного дай нам на кожний день.
4 І прости нам наші гріхи, бо й самі ми прощаємо кож-
ному боржникові нашому. І не введи нас у випробову-
вання, але визволи нас від лукавого!
Мв. 6: 7-8
7 А як молитеся, не проказуйте зайвого, як ті погани,
бо думають, ніби вони будуть вислухані за своє веле-
мовство.
8 Отож, не вподобляйтеся їм, бо знає Отець ваш, чого
потребуєте, ще раніше за ваше прохання!
-67-Лк. 18: 1-8
1 І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися
завжди, і не занепадати духом,
2 говорячи: У місті якомусь суддя був один, що Бога не
боявся, і людей не соромився.
3 У тому ж місті вдова перебувала, що до нього ходила
й казала: Оборони мене від мого супротивника!
4 Але він довгий час не хотів. А згодом сказав сам до
себе: Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся,
5 але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму
в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не доку-
чала мені.
6 І промовив Господь: Чи чуєте, що говорить суддя цей
неправедний?
7 А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що го-
лосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них?
8 Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону! Та
Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?…
Лк. 11: 5, 7-11, 13
5 І сказав Він до них: Хто з вас матиме приятеля, і піде
до нього опівночі, і скаже йому: Позич мені, друже, три
хліби…
7 А той із середини в відповідь скаже: Не роби мені кло-
поту, уже замкнені двері, і мої діти зо мною на ліжкові.
Не можу я встати та дати тобі.
8 Кажу вам: коли він не встане, і не дасть ради дружби
йому, то за докучання його він устане та й дасть йому,
скільки той потребує.
9 І Я вам кажу: просіть, і буде вам дано, шукайте і знай-
дете, стукайте і відчинять вам!
10 Бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знахо-
дить, а тому, хто стукає відчинять.
-68-11 І котрий з вас, батьків, як син хліба проситиме, по-
дасть йому каменя? Або, як проситиме риби, замість
риби подасть йому гадину?
13 Отож, коли ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм
дітям давати, скільки ж більше Небесний Отець подасть
Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?
Мк. 11: 24
24 Через це говорю вам: Усе, чого ви в молитві попро-
сите, вірте, що одержите, і сповниться вам.
Мв. 7: 7-11
7 Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте
і відчинять вам;
8 бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить,
а хто стукає відчинять йому.
9 Чи ж то серед вас є людина, що подасть своєму синові
каменя, коли хліба проситиме він?
10 Або коли риби проситиме, то подасть йому гадину?
11 Тож як ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм
дітям давати, скільки ж більше Отець ваш Небесний по-
дасть добра тим, хто проситиме в Нього!
Мв. 26: 39, 42; Мк. 14: 35-36; Лк. 22: 42
39 І, трохи далі пройшовши, упав Він долілиць, та мо-
лився й благав: Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця
чаша Мене… Та проте, не як Я хочу, а як Ти…
42 Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: Отче
Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її,
нехай станеться воля Твоя!
Мв. 26: 41
41 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, ба-
дьорий бо дух, але немічне тіло.
Мв. 6: 16-18
16 А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри:
вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що
-69-постять вони. Поправді кажу вам: вони мають уже на-
городу свою!
17 А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє
вмий,
18 щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму,
що в таїні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі
явно.
Ін. 4: 31-34
31 Тим часом же учні просили Його та й казали: Учите-
лю, їж!
32 А Він їм відказав: Я маю поживу на їдження, якої не
знаєте ви.
33 Питали тоді один одного учні: Хіба хто приніс Йому
їсти?
34 Ісус каже до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто
послав Мене, і справу Його довершити.
Ін. 8: 29
29 А Той, Хто послав Мене, перебуває зо Мною; Отець
не зоставив Самого Мене, бо Я завжди чиню, що Йому
до вподоби.
Лк. 10: 29-37
29 А той бажав сам себе виправдати, та й сказав до
Ісуса: А хто то мій ближній?
30 А Ісус відповів і промовив: Один чоловік ішов з
Єрусалиму до Єрихону, і попався розбійникам, що об-
дерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинув-
ши ледве живого його.
31 Проходив випадком тією дорогою священик один,
побачив його, і проминув.
32 Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, і
теж проминув.
33 Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив
на нього, і, побачивши, змилосердився.
-70-34 І він підійшов, і обв’язав йому рани, наливши оливи
й вина. Потому його посадив на худобину власну, і при-
ставив його до гостиниці, та й клопотався про нього.
35 А другого дня, від’їжджавши, вийняв він два динарії,
та й дав їх господареві й проказав: Заопікуйся ним, а як
більше що витратиш, заплачу тобі, як вернуся.
36 Котрий же з цих трьох на думку твою був ближній
тому, хто попався розбійникам?
37 А він відказав: Той, хто вчинив йому милість. Ісус же
сказав йому: Іди, і роби так і ти!
Мв. 7: 12
12 Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди,
те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Закон і Пророки.
Лк. 14: 12-14
12 А тому, хто Його був покликав, сказав Він: Коли
ти справляєш обід чи вечерю, не клич друзів своїх, ні
братів своїх, ані своїх родичів, ні сусідів багатих, щоб
так само й вони коли не запросили тебе, і буде взаємна
відплата тобі.
13 Але, як справляєш гостину, клич убогих, калік, кри-
вих та сліпих,
14 і будеш блаженний, бо не мають вони чим віддати
тобі, віддасться ж тобі за воскресіння праведних!
Мв. 6: 1-4
1 Стережіться виставляти свою милостиню перед людь-
ми, щоб бачили вас; а як ні, то не матимете нагороди
від Отця вашого, що на небі.
2 Отож, коли чиниш ти милостиню, не сурми перед
себе, як то роблять оті лицеміри по синагогах та ву-
лицях, щоб хвалили їх люди. Поправді кажу вам: вони
мають уже нагороду свою!
3 А як ти чиниш милостиню, хай не знатиме ліва рука
твоя, що робить правиця твоя,
-71-4 щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що
бачить таємне, віддасть тобі явно.
Лк. 4: 32
32 І дивувались науці Його, бо слово Його було владне.
Мк. 1: 22-27; Лк. 4: 33-36
22 І дивувались науці Його, бо навчав Він їх, як мож-
новладний, а не як ті книжники.
23 І зараз у їхній синагозі знайшовся один чоловік, що
мав духа нечистого, і він закричав,
24 і сказав: Що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Ти при-
йшов погубити нас. Я знаю Тебе, хто Ти, Божий Святий.
25 Ісус же йому заказав: Замовчи, і вийди з нього!
26 І затряс дух нечистий того, і, скрикнувши голосом
гучним, вийшов із нього.
27 І жахнулися всі, аж питали вони один одного, кажу-
чи: Що це таке? Нова наука із потугою! Навіть духам
нечистим наказує Він, і вони Його слухають.
Мв. 15: 30-31; Мк. 1: 34; Лк. 4: 40-41
30 І приступило до Нього багато народу, що мали з со-
бою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали
їх до Ісусових ніг. І Він уздоровлював їх.
31 А народ не виходив із дива, бо бачив, що говорять
німі, каліки стають здорові, криві ходять, і бачать сліпі,
і славив він Бога Ізраїлевого!
Мв. 8: 23-27; Мк. 4: 37-41; Лк. 8: 22-25
23 І коли Він до човна вступив, за Ним увійшли Його
учні.
24 І ось буря велика зірвалась на морі, аж човен зачав
заливатися хвилями. А Він спав…
25 І кинулись учні, і збудили Його та й благали: Рятуй,
Господи, гинемо!
26 А Він відповів їм: Чого полохливі ви, маловірні? Тоді
встав, заказав бурі й морю, і тиша велика настала…
-72-27 А народ дивувався й казав: Хто ж це такий, що вітри
та море слухняні Йому?
Ін. 9: 1, 6-7, 26-33
1 А коли Він проходив, побачив чоловіка, що сліпим був
з народження.
6 Промовивши це, Він сплюнув на землю, і з слини гря-
зиво зробив, і очі сліпому помазав грязивом,
7 і до нього промовив: Піди, умийся в ставку Сілоам
визначає це Посланий. Тож пішов той і вмився, і вер-
нувся видющим…
26 І спитали його: Що тобі Він зробив? Як відкрив тобі
очі?
27 Відповів він до них: Я вже вам говорив, та не слу-
хали ви. Що бажаєте знову почути? Може й ви Його
учнями хочете стати?
28 А вони його вилаяли та й сказали: То ти Його учень,
а ми учні Мойсеєві.
29 Ми знаємо, що Бог говорив до Мойсея, звідки ж узяв-
ся Оцей, ми не відаємо.
30 Відповів чоловік і сказав їм: То ж воно й дивно, що
не знаєте ви, звідки Він, а Він мені очі відкрив!
31 Та ми знаємо, що грішників Бог не послухає; хто ж
богобійний, і виконує волю Його, того слухає Він.
32 Відвіку не чувано, щоб хто очі відкрив був сліпому з
народження.
33 Коли б не від Бога був Цей, Він нічого не міг би чи-
нити.
Ін. 5: 30
30 Я нічого не можу робити Сам від Себе. Як Я чую,
суджу, і Мій суд справедливий, не шукаю бо волі Своєї,
але волі Отця, що послав Мене.
-73-Ін. 3: 2
2 Він до Нього прийшов уночі, та й промовив Йому: Учи-
телю, знаємо ми, що прийшов Ти від Бога, як Учитель,
бо не може ніхто таких чуд учинити, які чиниш Ти, коли
Бог із ним не буде.
Мк. 3: 10-11
10 Бо Він багатьох уздоровив, так що хто тільки немочі
мав, то тислись до Нього, щоб Його доторкнутись.
11 І духи нечисті, як тільки вбачали Його, то падали
ницьма перед Ним, і кричали й казали: Ти Син Божий!
Мв. 4: 23-24
23 І ходив Він по всій Галілеї, по їхніх синагогах навча-
ючи, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлю-
ючи всяку недугу, і всяку неміч між людьми.
24 А чутка про Нього пішла по всій Сирії. І водили до
Нього недужих усіх, хто терпів на різні хвороби та муки,
і біснуватих, і сновид, і розслаблених, і Він їх уздоров-
ляв.
Мк. 8: 1-9; Мв. 15: 32-38
1 Тими днями, коли було знову багато народу, а їсти не
мали чого, покликав Він учнів Своїх та й промовив до
них:
2 Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знахо-
дяться, та їсти не мають чого.
3 А коли відпущу їх голодних до їхніх домівок, то ослаб-
нуть у дорозі, бо деякі з них поприходили здалека.
4 І відказали Йому Його учні: Звідки зможе хто нагоду-
вати їх хлібом отут у пустині?
5 А Він їх запитав: Скільки маєте хліба? Вони ж
повідомили: Семеро.
6 Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши
семеро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням
Своїм, щоб роздати. А вони роздавали народові.
-74-7 І мали вони трохи рибок; і Він їх поблагословив, і роз-
дати звелів також їх.
8 І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім кошів на-
збирали…
9 А їдців було тисяч з чотири!
Ін. 19: 10-11
10 І каже до Нього Пилат: Не говориш до мене? Хіба
ж Ти не знаєш, що маю я владу розп’ясти Тебе, і маю
владу Тебе відпустити?
11 Ісус відповів: Надо Мною ти жадної влади не мав би,
коли б тобі зверху не дано було; тому більший гріх має
той, хто Мене тобі видав…
Мв. 26: 51-52
51 А ось один із тих, що з Ісусом були, витягнув руку,
і меча свого вихопив та й рубонув раба первосвящени-
ка, і відтяв йому вухо.
52 Тоді промовляє до нього Ісус: Сховай свого меча в
його місце, бо всі, хто візьме меча, від меча і загинуть.
Лк. 9: 52-56
52 …І пішли вони, та й прибули до села самарянського,
щоб ночівлю Йому приготовити.
53 А ті не прийняли Його, бо йшов Він у напрямі
Єрусалиму.
54 Як побачили ж те учні Яків й Іван, то сказали: Го-
споди, хочеш, то ми скажемо, щоб огонь зійшов з неба
та винищив їх, як і Ілля був зробив.
55 А Він обернувся до них, їм докорив та й сказав: Ви
не знаєте, якого ви духа.
56 Бо Син Людський прийшов не губить душі людські, а
спасати! І пішли вони в інше село.
Мв. 13: 54-58; Мк. 6: 2-6; Лк. 4: 23-24
54 І прийшов Він до Своєї батьківщини, і навчав їх у
їхній синагозі, так що стали вони дивуватися й питати:
-75-Звідки в Нього ця мудрість та сили чудодійні?
55 Чи ж Він не син теслі? Чи ж мати Його не Марією
зветься, а брати Його Яків, і Йосип, і Симон та Юда?
56 І чи ж сестри Його не всі з нами? Звідки ж Йому все
оте?
57 І вони спокушалися Ним. А Ісус їм сказав: Пророка
нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй та в домі
своїм!
58 І Він не вчинив тут чуд багатьох через їхню невіру.
Ін. 1: 12-13
12 А всім, що Його прийняли, їм владу дало дітьми Бо-
жими стати, тим, що вірять у Ймення Його,
13 що не з крови, ані з пожадливости тіла, ані з пожад-
ливости мужа, але народились від Бога.
Ін. 16: 23-27
23 Ні про що ж того дня ви Мене не спитаєте. Поправді,
поправді кажу вам: Чого тільки попросите ви від Отця в
Моє Ймення, Він дасть вам.
24 Не просили ви досі нічого в Ім’я Моє. Просіть і
отримаєте, щоб повна була ваша радість.
25 Оце все Я в притчах до вас говорив. Настає година,
коли притчами Я вже не буду до вас промовляти, але
явно звіщу про Отця вам.
26 Того дня ви проситимете в Моє Ймення, і Я вам не
кажу, що вблагаю Отця Я за вас,
27 бо Отець любить Сам вас за те, що ви полюбили
Мене та й увірували, що Я вийшов від Бога.
Мв. 10: 40-42
40 Хто вас приймає приймає Мене, хто ж приймає Мене,
приймає Того, Хто послав Мене.
41 Хто приймає пророка, як пророка, той дістане наго-
роду пророчу, хто ж приймає праведника, як праведни-
ка, той дістане нагороду праведничу.
-76-42 І хто напоїть, як учня, кого з малих цих бодай кух-
лем водиці холодної, поправді кажу вам, той не згубить
нагороди своєї.
Мв. 12: 22, 24-30; Мк. 3: 23-27; Лк. 11: 15-23
22 Тоді привели до Нього німого сліпця, що був
біснуватий, і Він уздоровив його, так що німий став го-
ворити та бачити.
24 Фарисеї ж, почувши, сказали: Він демонів не виганяє
інакше, тільки як Вельзевулом, князем демонів.
25 А Він знав думки їхні, і промовив до них: Кожне цар-
ство, поділене супроти себе, запустіє. І кожне місто чи
дім, поділені супроти себе, не втримаються.
26 І коли сатана сатану виганяє, то ділиться супроти
себе; як же втримається царство його?
27 І коли Вельзевулом виганяю Я демонів, то ким вига-
няють сини ваші? Тому вони стануть вам суддями.
28 А коли ж Духом Божим вигоню Я демонів, то настало
для вас Царство Боже.
29 Або як то хто може вдертися в дім дужого, та погра-
бувати добро його, якщо перше не зв’яже дужого? І аж
тоді він господу його пограбує.
30 Хто не зо Мною, той супроти Мене; і хто не збирає зо
Мною, той розкидає.
-77-7

Можливість спасіння
Лк. 23: 39-43
39 А один із розп’ятих злочинників став зневажати Його
й говорити: Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!
40 Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: Чи
не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?
41 Але ми справедливо засуджені, і належну заплату
за вчинки свої беремо, Цей же жадного зла не вчи-
нив.
42 І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, коли
прийдеш у Царство Своє!
43 І промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі: ти бу-
деш зо Мною сьогодні в раю!
Мв. 18: 11-14; Лк. 19: 10
11 Син бо Людський прийшов, щоб спасти загинуле.
12 Як вам здається: коли має який чоловік сто овець, а
одна з них заблудить, то чи він не покине дев’ятдесятьох
і дев’ятьох у горах, і не піде шукати заблудлої?
13 І коли пощастить відшукати її, поправді кажу вам,
що радіє за неї він більше, аніж за дев’ятдесятьох і
дев’ятьох незаблудлих.
14 Так волі нема Отця вашого, що на небі, щоб загинув
один із цих малих.
-79-Лк. 15: 8-24
8 Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить
драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не
шукає уважно, аж поки не знайде?
9 А знайшовши, кличе приятельок та сусідок та каже:
Радійте зо мною, бо знайшла я загублену драхму!
10 Так само, кажу вам, радість буває в Божих Анголів
за одного грішника, який кається.
11 І Він оповів: У чоловіка одного було два сини.
12 І молодший із них сказав батькові: Дай мені, бать-
ку, належну частину маєтку! І той поділив поміж ними
маєток.
13 А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й
подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там,
живучи марнотратно.
14 А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї,
і він став бідувати.
15 І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї
землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней.
16 І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками,
що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому.
17 Тоді він спам’ятався й сказав: Скільки в батька
мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голо-
ду гину!
18 Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому:
Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе…
19 Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж
мене, як одного з своїх наймитів…
20 І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він
далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнив-
ся жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав
цілувати його!
-80-21 І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче,
против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися
сином твоїм…
22 А батько рабам своїм каже: Принесіть негайно одежу
найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку
йому, а сандалі на ноги.
23 Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти
й радіти,
24 бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і
знайшовся! І почали веселитись вони.
Мв. 19: 25-26; Мк. 10: 26-27; Лк. 18: 26-27
25 Як учні ж Його це зачули, здивувалися дуже й ска-
зали: Хто ж тоді може спастися?
26 А Ісус позирнув і сказав їм: Неможливе це людям, та
можливе все Богові.
Лк. 13: 23-24
23 І озвався до Нього один: Господи, хіба буде мало
спасених? А Він відказав їм:
24 Силкуйтеся ввійти тісними ворітьми, бо кажу вам,
багато-хто будуть намагатися ввійти, та не зможуть!
Мв. 25: 1-13
1 Тоді Царство Небесне буде подібне до десяти дів, що
побрали каганці свої, та й пішли зустрічати молодого.
2 П’ять же з них нерозумні були, а п’ять мудрі.
3 Нерозумні ж, узявши каганці, не взяли із собою оливи.
4 А мудрі набрали оливи в посудинки разом із своїми
каганцями.
5 А коли забаривсь молодий, то всі задрімали й поснули.
6 А опівночі крик залунав: Ось молодий, виходьте
назустріч!
7 Схопились тоді всі ті діви, і каганці свої наготували.
-81-8 Нерозумні ж сказали до мудрих: Дайте нам із своєї
оливи, бо наші каганці ось гаснуть.
9 Мудрі ж відповіли та сказали: Щоб, бува, нам і вам не
забракло, краще вдайтеся до продавців, і купіть собі.
10 І як вони купувати пішли, то прибув молодий; і готові
ввійшли на весілля з ним, і замкнені двері були.
11 А потім прийшла й решта дів і казала: Пане, пане,
відчини нам!
12 Він же в відповідь їм проказав: Поправді кажу вам,
не знаю я вас!
13 Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли
прийде Син Людський!
Лк. 21: 6-36; Мв. 24: 2-44; Мк. 13: 2-37
6 Надійдуть ті дні, коли з того, що бачите, не зостанеть-
ся й каменя на камені, який не зруйнується…
7 І запитали Його та сказали: Учителю, коли ж оце ста-
неться? І, яка буде ознака, коли має початися це?
8 Він же промовив: Стережіться, щоб вас хто не звів.
Бо багато-хто прийдуть в Ім’я Моє, кажучи: Це Я, і Час
наблизився. Та за ними не йдіть!
9 І, як про війни та розрухи почуєте ви, не лякайтесь,
бо перш статись належить тому. Але це не кінець ще.
10 Тоді промовляв Він до них: Повстане народ на на-
род, і царство на царство.
11 І будуть землетруси великі та голод, та помір місцями,
і страшні та великі ознаки на небі.
12 Але перед усім тим накладуть на вас руки свої, і
переслідувати будуть, і видаватимуть вас у синагоги й
в’язниці, і поведуть вас до царів та правителів через
Ім’я Моє.
13 Але це стане вам на свідоцтво.
14 Отож, покладіть у серця свої наперед не гадати, що
будете відповідати,
-82-15 бо дам Я вам мову та мудрість, що не зможуть про-
тивитись чи суперечити їй всі противники ваші.
16 І будуть вас видавати і батьки, і брати, і рідня, і
друзі, а декому з вас заподіють і смерть.
17 І за Ім’я Моє будуть усі вас ненавидіти.
18 Але й волосина вам із голови не загине!
19 Терпеливістю вашою душі свої ви здобудете.
20 А коли ви побачите Єрусалим, військом оточений,
тоді знайте, що до нього наблизилося спустошення.
21 Тоді ті, хто в Юдеї, нехай у гори втікають; хто ж у
середині міста, нехай вийдуть; хто ж в околицях, хай не
вертаються в нього!
22 Бо то будуть дні помсти, щоб виконалося все напи-
сане.
23 Горе ж вагітним та тим, хто годує грудьми, у ті дні,
бо буде велика нужда на землі та гнів над цим людом!
24 І поляжуть під гострим мечем, і заберуть до неволі
поміж усі народи, і погани топтатимуть Єрусалим, аж
поки не скінчиться час тих поган…
25 І будуть ознаки на сонці, і місяці, і зорях, і тривога
людей на землі, і збентеження від шуму моря та хвиль,
26 коли люди будуть мертвіти від страху й чекання
того, що йде на ввесь світ, бо сили небесні пору-
шаться.
27 І побачать тоді Сина Людського, що йтиме на хмарах
із силою й великою славою!
28 Коли ж стане збуватися це, то випростуйтесь,
і підійміть свої голови, бо зближається ваше визво-
лення!
29 І розповів Він їм притчу: Погляньте на фігове дере-
во, і на всілякі дерева:
30 як вони вже розпукуються, то, бачивши це, самі
знаєте, що близько вже літо.
-83-31 Так і ви, як побачите, що діється це, то знайте, що
Боже Царство вже близько!
32 Поправді кажу вам: Не перейде цей рід, аж усе оце
станеться.
33 Небо й земля проминуться, але не минуться слова
Мої!
34 Уважайте ж на себе, щоб ваші серця не обтяжували-
ся ненажерством та п’янством, і життєвими клопотами,
і щоб день той на вас не прийшов несподівано,
35 немов сітка; бо він прийде на всіх, що живуть на
поверхні всієї землі.
36 Тож пильнуйте, і кожного часу моліться, щоб змог-
ли ви уникнути всього того, що має відбутись, та стати
перед Сином Людським!
Ін. 1: 29
29 Наступного дня Іван бачить Ісуса, що до нього йде,
та й каже: Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу
бере!
Ін. 3: 14-17
14 І, як Мойсей підніс змія в пустині, так мусить
піднесений бути й Син Людський,
15 щоб кожен, хто вірує в Нього, мав вічне життя.
16 Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Одно-
родженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув,
але мав життя вічне.
17 Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ за-
судив, але щоб через Нього світ спасся.
Мк. 3: 28-29
28 Поправді кажу вам, що простяться людським синам
усі прогріхи та богозневаги, хоч би як вони богознева-
жали.
29 Але, хто богозневажить Духа Святого, повіки йому
не відпуститься, але гріху вічному він підпадає.
-84-Мв. 12: 31-32, 36-37
31 Тому то кажу вам: усякий гріх, навіть богозневага,
проститься людям, але богозневага на Духа не про-
ститься!
32 І як скаже хто слово на Людського Сина, то йому
проститься те; а коли скаже проти Духа Святого, не
проститься того йому ані в цім віці, ані в майбутнім!
36 Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть
люди, дадуть вони відповідь судного дня!
37 Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх
будеш засуджений.
Мв. 10: 32-33; Мк. 8: 38; Лк. 12: 8-9
32 Отже, кожного, хто Мене визнає перед людьми, того
перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я.
33 Хто ж Мене відцурається перед людьми, того й Я
відцураюся перед Небесним Отцем Моїм.
Мк. 14: 29-31
29 І відізвався до Нього Петро: Хоч спокусяться й усі,
та не я!
30 Ісус же йому відказав: Поправді кажу тобі, що
сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень двічі,
відречешся ти тричі від Мене!
31 А він ще сильніш запевняв: Коли б мені й умерти з
Тобою, я не відречуся Тебе!…
Мк. 14: 66-72
66 А коли Петро був на подвір’ї надолі, приходить одна
із служниць первосвященика,
67 і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилась на
нього та й каже: І ти був із Ісусом Назарянином!
68 Він же відрікся, говорячи: Не відаю, і не розумію, що
кажеш… І вийшов назовні, на переддвір’я. І заспівав
тоді півень.
-85-69 Служниця ж, коли його вгледіла, стала знов говори-
ти приявним: Цей із них!
70 І він знову відрікся. Незабаром же знов говорили
приявні Петрові: Поправді, ти з них, бо ти галілеянин.
Та й мова твоя така сама.
71 А він став клястись та божитись: Не знаю Цього
Чоловіка, про Якого говорите ви!
72 І заспівав півень хвилі тієї подруге. І згадав Петро
слово, що Ісус був промовив йому: Перше ніж заспіває
півень двічі, відречешся ти тричі від Мене. І кинувся
він, та й плакати став…
Ін. 21: 15-17
15 Як вони вже поснідали, то Ісус промовляє до Симона
Петра: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш мене більше
цих? Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю
Тебе! Промовляє йому: Паси ягнята Мої!
16 І говорить йому Він удруге: Симоне, сину Йонин, чи
ти любиш Мене? Той каже Йому: Так, Господи, відаєш
Ти, що кохаю Тебе! Промовляє йому: Паси вівці Мої!
17 Утретє Він каже йому: Симоне, сину Йонин, чи кохаєш
Мене? Засмутився Петро, що спитав його втретє: Чи
кохаєш Мене? І він каже Йому: Ти все відаєш, Господи,
відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє до нього Ісус:
Паси вівці Мої!
Мв. 16: 17-19
17 А Ісус відповів і до нього промовив: Блаженний ти,
Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили,
але Мій Небесний Отець.
18 І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я
Церкву Свою, і сили адові не переможуть її.
19 І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що на землі
ти зв’яжеш, те зв’язане буде на небі, а що на землі ти
розв’яжеш, те розв’язане буде на небі!
-86-Мв. 4: 17
17 Із того часу Ісус розпочав проповідувати й промов-
ляти: Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!
Лк. 18: 9-14
9 А для деяких, що були себе певні, що вони ніби
праведні, і за ніщо мали інших, Він притчу оцю
розповів.
10 Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один
фарисей, а другий був митник.
11 Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую,
Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики,
неправедні, перелюбні, або як цей митник.
12 Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього,
що тільки надбаю!
13 А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до
неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь
милостивий до мене грішного!…
14 Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш
виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде
понижений, хто ж понижається, той піднесеться.
Ін. 8: 3-5, 7, 9-11
3 І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в
перелюбі схоплену жінку, і посередині ставлять її,
4 та й говорять Йому: Оцю жінку, Учителю, зловлено на
гарячому вчинку перелюбу…
5 Мойсей же в Законі звелів нам таких побивати
камінням. А Ти що говориш?
7 А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й
промовив до них: Хто з вас без гріха, нехай перший на
неї той каменем кине!…
9 А вони, це почувши й сумлінням докорені, стали
один по одному виходити, почавши з найстарших та аж
-87-до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла
всередині…
10 І підвівся Ісус, і нікого, крім жінки, не бачивши, про-
мовив до неї: Де ж ті, жінко, що тебе оскаржали? Чи
ніхто тебе не засудив?
11 А вона відказала: Ніхто, Господи… І сказав їй Ісус:
Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!
Лк. 7: 37-47
37 І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як
дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі,
алябастрову пляшечку мира принесла,
38 і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала об-
ливати слізьми Йому ноги, і волоссям своїм витирала,
ноги Йому цілувала та миром мастила…
39 Побачивши це, фарисей, що покликав Його,
міркував собі, кажучи: Коли б був Він пророк, Він би
знав, хто ото й яка жінка до Нього торкається, бож то
грішниця!
40 І озвався Ісус та й говорить до нього: Маю, Симоне,
дещо сказати тобі. А той відказав: Кажи, Учителю.
41 І промовив Ісус: Були два боржники в одного
вірителя; один був винен п’ятсот динаріїв, а другий
п’ятдесят.
42 Як вони ж не могли заплатити, простив він обом.
Скажи ж, котрий із них більше полюбить його?
43 Відповів Симон, говорячи: Думаю, той, кому більше
простив. І сказав Він йому: Розсудив ти правдиво.
44 І, обернувшись до жінки, Він промовив до Симона:
Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, ти на ноги
Мої не подав і води, а вона окропила слізьми Мої ноги й
обтерла волоссям своїм.
45 Поцілунку не дав ти Мені, а вона, відколи ввійшов Я,
Мої ноги цілує невпинно.
-88-46 Голови ти Моєї оливою не намастив, а вона миром
ноги мої намастила…
47 Ось тому говорю Я тобі: Численні гріхи її прощені, бо
багато вона полюбила. Кому ж мало прощається, такий
мало любить.
Мв. 11: 27-30
27 Передав Мені все Мій Отець. І Сина не знає ніхто,
крім Отця, і Отця не знає ніхто, окрім Сина, та кому Син
захоче відкрити.
28 Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас
заспокою!
29 Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо
Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам
своїм.
30 Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!
-89-8

Вічне служіння Богу
на Землі і на Небі
Лк. 20: 35-38; Мв. 22: 30-32; Мк. 12: 25-27
35 А ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з
мертвих, не будуть ні женитись, ні заміж виходити,
36 ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони Анголам, і
вони сини Божі, синами воскресіння бувши.
37 А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі,
коли він назвав Господа Богом Авраамовим, і Богом
Ісаковим, і Богом Якововим.
38 Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього
живуть.
Лк. 9: 23-25; Мв. 16: 24-26; Мк. 8: 34-37
23 А до всіх Він промовив: Коли хоче хто йти вслід за
Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно
свого хреста, та й за Мною йде.
24 Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а
хто ради Мене згубить душу свою, той її збереже.
25 Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але
занапастить чи згубить себе?
Мв. 10: 28; Лк. 12: 4-5
28 І не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не
може; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло
вам занапастити в геєнні.
-91-Мв. 25: 31-46
31 Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Ан-
голи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї.
32 І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить од-
ного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів.
33 І поставить Він вівці праворуч Себе, а козлята
ліворуч.
34 Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Його: Прийдіть,
благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване
вам від закладин світу.
35 Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви
напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви.
36 Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви
відвідали, у в’язниці Я був і прийшли ви до Мене.
37 Тоді відповідять Йому праведні й скажуть: Господи,
коли то Тебе ми голодного бачили і нагодували, або
спрагненого і напоїли?
38 Коли то Тебе мандрівником ми бачили і прийняли, чи
нагим і зодягли?
39 Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в’язниці і до
Тебе прийшли?
40 Цар відповість і промовить до них: Поправді кажу
вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів
Моїх цих, те Мені ви вчинили.
41 Тоді скаже й тим, хто ліворуч: Ідіть ви від Мене,
прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його послан-
цям приготований.
42 Бо Я голодував був і не нагодували Мене, прагнув і
ви не напоїли Мене,
43 мандрівником Я був і не прийняли ви Мене, був на-
гий і не зодягли ви Мене, слабий і в в’язниці і Мене не
відвідали ви.
44 Тоді відповідять і вони, промовляючи: Господи, коли
то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або
-92-мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в’язниці і
не послужили Тобі?
45 Тоді Він відповість їм і скаже: Поправді кажу вам:
чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили,
Мені не вчинили!
46 І ці підуть на вічную муку, а праведники на вічне
життя.
Мв. 13: 41-43
41 Пошле Людський Син Своїх Анголів, і вони позбира-
ють із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить без-
законня,
42 і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і
скрегіт зубів!
43 Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві
свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає!
Ін. 5: 28-29
28 Не дивуйтесь цьому, бо надходить година, коли всі,
хто в гробах, Його голос почують,
29 і повиходять ті, що чинили добро, на воскресення
життя, а котрі зло чинили, на воскресення Суду.
Мв. 22: 1-14; Лк. 14: 17-24
1 А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притча-
ми, кажучи:
2 Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля
справляв був для сина свого.
3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на
весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.
4 Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть за-
прошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й
відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля!
5 Та вони злегковажили та порозходились, той на поле
своє, а той на свій торг.
6 А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й по-
вбивали їх.
-93-7 І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих
убійників, а їхнє місто спалив.
8 Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні
були ті покликані.
9 Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте,
кличте їх на весілля.
10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх,
кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната
гістьми переповнилась.
11 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, поба-
чив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,
12 та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мав-
ши одежі весільної? Той же мовчав.
13 Тоді цар сказав своїм слугам: Зв’яжіть йому ноги та
руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там
і скрегіт зубів…
14 Бо багато покликаних, та вибраних мало.
Мв. 13: 24-30, 36-43
24 Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне
подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на
полі своїм.
25 А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю
між пшеницю насіяв, та й пішов.
26 А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався
і кукіль.
27 І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: Пане,
чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж
узявся кукіль?
28 А він їм відказав: Чоловік супротивник накоїв оце. А
раби відказали йому: Отож, чи не хочеш, щоб пішли ми
і його повиполювали?
29 Але він відказав: Ні, щоб, виполюючи той кукіль, ви
не вирвали разом із ним і пшеницю.
-94-30 Залишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в
жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його
пов’яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спро-
вадьте до клуні моєї.
36 Тоді відпустив Він народ і додому прийшов. І підійшли
Його учні до Нього й сказали: Поясни нам притчу про
кукіль польовий.
37 А Він відповів і промовив до них: Хто добре насіння
посіяв був, це Син Людський,
38 а поле це світ, добре ж насіння це сини Царства, а
кукіль сини лукавого;
39 а ворог, що всіяв його це диявол, жнива кінець віку,
а женці Анголи.
40 І як збирають кукіль, і як палять в огні, так буде й
наприкінці віку цього.
41 Пошле Людський Син Своїх Анголів, і вони позбира-
ють із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить без-
законня,
42 і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і
скрегіт зубів!
43 Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві
свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає!
Мв. 13: 47-50
47 Подібне ще Царство Небесне до невода, у море за-
киненого, що зібрав він усячину.
48 Коли він наповниться, тягнуть на берег його, і, сівши,
вибирають до посуду добре, непотріб же геть вики-
дають.
49 Так буде й наприкінці віку: Анголи повиходять, і ви-
лучать злих з-поміж праведних,
50 і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і
скрегіт зубів!
-95-Лк. 16: 19-26
19 Один чоловік був багатий, і зодягався в порфіру й
віссон, і щоденно розкішно бенкетував.
20 Був і вбогий один, на ім’я йому Лазар, що лежав у
воріт його, струпами вкритий,
21 і бажав годуватися кришками, що зо столу багатого
падали; пси ж приходили й рани лизали йому…
22 Та ось сталось, що вбогий умер, і на Авраамове лоно
віднесли його Анголи. Умер же й багатий, і його похо-
вали.
23 І, терплячи муки в аду, звів він очі свої, та й побачив
здаля Авраама та Лазаря на лоні його.
24 І він закричав та сказав: Змилуйся, отче Аврааме,
надо мною, і пошли мені Лазаря, нехай умочить у воду
кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я му-
чуся в полум’ї цім!…
25 Авраам же промовив: Згадай, сину, що ти вже при-
йняв за життя свого добре своє, а Лазар так само лихе;
тепер він тут тішиться, а ти мучишся.
26 А крім того всього, поміж нами та вами велика без-
одня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не
можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас.
Мв. 5: 3-12; Лк. 6: 20-23
3 Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне.
4 Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені.
5 Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони.
6 Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони
нагодовані будуть.
7 Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть.
8 Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога.
9 Блаженні миротворці, бо вони синами Божими ста-
нуть.
-96-10 Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне.
11 Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і бу-
дуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе
ради Мене.
12 Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на
небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами.
Мв. 12: 30; Лк. 11: 23
30 Хто не зо Мною, той супроти Мене; і хто не збирає зо
Мною, той розкидає.
Мв. 10: 38-39
38 І хто не візьме свого хреста, і не піде за Мною слідом,
той Мене недостойний.
39 Хто душу свою зберігає, той погубить її, хто ж за
Мене погубить душу свою, той знайде її.
Ін. 12: 24-26
24 Поправді, поправді кажу вам: коли зерно пшенич-
не, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як
умре ж, плід рясний принесе.
25 Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж нена-
видить душу свою на цім світі, збереже її в вічне життя.
26 Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там
буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошанує
Отець.
Ін. 13: 14-17
14 А коли обмив ноги вам Я, Господь і Вчитель, то
повинні й ви один одному ноги вмивати.
15 Бо то Я вам приклада дав, щоб і ви те чинили, як Я
вам учинив.
16 Поправді, поправді кажу вам: Раб не більший за
пана свого, посланець же не більший від того, хто вис-
лав його.
17 Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините!
-97-Лк. 22: 24-27
24 І сталось між ними й змагання, котрий з них уважа-
тися має за більшого.
25 Він же промовив до них: Царі народів панують над
ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться.
26 Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде,
як менший, а начальник як службовець.
27 Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто
прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед
вас, як службовець.
Мв. 20: 25-28; Мк. 10: 42-45
25 А Ісус їх покликав і промовив: Ви знаєте, що князі
народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть.
26 Не так буде між вами, але хто великим із вас хоче
бути, хай буде слугою він вам.
27 А хто з вас бути першим бажає, нехай буде він вам
за раба.
28 Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб
служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на
викуп за багатьох!
Лк. 14: 7-11
7 А як Він спостеріг, як вони собі перші місця вибирали,
то сказав до запрошених притчу:
8 Коли хто покличе тебе на весілля, не сідай на пер-
шому місці, щоб не трапився хто поважніший за тебе з
покликаних,
9 і щоб той, хто покликав тебе та його, не прийшов і
тобі не сказав: Поступися цьому місцем! І тоді ти із со-
ромом станеш займати місце останнє…
10 Але як ти будеш запрошений, то приходь, і сідай на
останньому місці, щоб той, хто покликав тебе, підійшов
і сказав тобі: Приятелю, сідай вище! Тоді буде честь
тобі перед покликаними з тобою.
-98-11 Хто бо підноситься буде
впокоряється той піднесеться.
впокорений,
а
хто
Лк. 12: 42-48; Мв. 24: 45-51
42 А Господь відказав: Хто ж тоді вірний і мудрий домо-
правитель, що пан настановить його над своїми челяд-
никами, щоб давати харч визначену своєчасно?
43 Блаженний той раб, що пан його прийде та знайде,
що робить він так!
44 Поправді кажу вам, що над всім маєтком своїм він
поставить його.
45 А коли раб той скаже у серці своїм: Забариться пан
мій прийти, і зачне бити слуг та служниць, їсти та пити
та напиватися,
46 то прийде раба того пан за дня, якого він не
сподівається, і о годині, якої не знає, і розітне його
пополовині, і визначить долю йому з невірними!
47 А раб той, що знав волю свого господаря, але не
приготував, ані не вчинив згідно волі його, буде тяжко
побитий.
48 Хто ж не знав, а вчинив каригідне, буде мало він
битий. Тож від кожного, кому дано багато, багато від
нього й жадатимуть. А кому багато повірено, від того
ще більше жадатимуть.
Лк. 13: 25-27
25 Як устане Господар та двері замкне, ви зачнете ви-
стоювати ізнадвору, та стукати в двері й казати: Госпо-
ди, відчини нам! А Він вам у відповідь скаже: Не знаю
Я вас, звідки ви!
26 Тоді станете ви говорити: Ми їли й пили перед Тобою
і на вулицях наших навчав Ти…
27 А Він вам відкаже: Говорю вам, не знаю Я, звідки ви.
Відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду!
-99-Ін. 8: 42-44
42 А Ісус їм сказав: Якби Бог був Отець ваш, ви б лю-
били Мене, бо від Бога Я вийшов і прийшов, не від Себе
ж Самого прийшов Я, а Мене Він послав.
43 Чому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути
ви слова Мого.
44 Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого
ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в
правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить не-
правду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і
батько неправді.
Мк. 8: 31-33
31 І почав їх навчати, що Синові Людському треба ба-
гато страждати, і Його відцураються старші, і перво-
священики, і книжники, і Він буде вбитий, але третього
дня Він воскресне.
32 І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв набік
Його, і Йому став перечити.
33 А Він обернувся й поглянув на учнів Своїх, та й Пе-
тру докорив і сказав: Відступись, сатано, від Мене, бо
думаєш ти не про Боже, а про людське!
Мв. 5: 19-20
19 Хто ж порушить одну з найменших цих заповідей,
та й людей так навчить, той буде найменшим у Царстві
Небеснім; а хто виконає та й навчить, той стане вели-
ким у Царстві Небеснім.
20 Кажу бо Я вам: коли праведність ваша не буде
рясніша, як книжників та фарисеїв, то не ввійдете в
Царство Небесне!
Лк. 12: 36-37
36 …будьте подібними до людей, що очікують пана
свого, коли вернеться він із весілля, щоб, як прийде й
застукає, відчинити негайно йому.
-100-37 Блаженні раби ті, що пан, коли прийде, то знайде, що
пильнують вони! Поправді кажу вам: підпережеться він і
їх посадовить, і, підійшовши, буде їм послуговувати.
Лк. 17: 7-10
7 Хто ж із вас, мавши раба, що оре чи пасе, скаже йому,
як він вернеться з поля: Негайно йди та сідай до столу?
8 Але чи ж не скаже йому: Приготуй що вечеряти, і
підпережись, і мені прислуговуй, аж поки я їстиму й
питиму, а потому ти сам будеш їсти та пити?
9 Чи ж він дякує тому рабові, що наказане виконав?
10 Так і ви, коли зробите все вам наказане, то кажіть:
Ми нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зро-
бити були!
Ін. 4: 35-38
35 Чи не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть
жнива? А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на
ниви, як для жнив уже пополовіли вони!
36 А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в
життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи.
37 Бо про це поговірка правдива: Хто інший сіє, а хто
інший жне.
38 Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали
інші, ви ж до їхньої праці ввійшли.
Лк. 10: 2
2 І промовив до них: Хоч жниво велике, та робітників
мало; тож благайте Господаря жнива, щоб робітників
вислав на жниво Своє.
Ін. 21: 15
15 Як вони вже поснідали, то Ісус промовляє до Симона
Петра: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш мене більше
цих? Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю
Тебе! Промовляє йому: Паси ягнята Мої!
-101-Мв. 10: 5, 7-10, 16-22
5 Цих Дванадцятьох Ісус вислав, і їм наказав, промов-
ляючи: На путь до поган не ходіть, і до самарянського
міста не входьте,
7 А ходячи, проповідуйте та говоріть, що наблизилось
Царство Небесне.
8 Уздоровляйте недужих, воскрешайте померлих,
очищайте прокажених, виганяйте демонів. Ви дармо
дістали, дармо й давайте.
9 Не беріть ані золота, ані срібла, ані мідяків до своїх
поясів,
10 ані торби в дорогу, ані двох одеж, ні сандаль, ані
палиці. Бо вартий робітник своєї поживи.
16 Оце посилаю Я вас, як овець між вовки. Будьте ж
мудрі, як змії, і невинні, як голубки.
17 Стережіться ж людей, бо вони на суди видаватимуть
вас, та по синагогах своїх бичувати вас будуть.
18 І до правителів та до царів поведуть вас за Мене, на
свідчення їм і поганам.
19 А коли видаватимуть вас, не журіться, як або що го-
ворити: тієї години буде вам дане, що маєте ви говорити,
20 бо не ви промовлятимете, але Дух Отця вашого в вас
промовлятиме.
21 І видасть на смерть брата брат, а батько дитину. І
діти повстануть супроти батьків, і їх повбивають.
22 І за Ім’я Моє будуть усі вас ненавидіти. А хто витер-
пить аж до кінця, той буде спасений.
Мв. 23: 8-12
8 А ви вчителями не звіться, бо один вам Учитель, а ви
всі брати.
9 І не називайте нікого отцем на землі, бо один вам
Отець, що на небі.
-102-10 І не звіться наставниками, бо один вам Наставник,
Христос.
11 Хто між вами найбільший, хай слугою вам буде!
12 Хто бо підноситься, буде понижений, хто ж пони-
жується, той піднесеться.
Мв. 10: 24-27
24 Учень не більший за вчителя, а раб понад пана свого.
25 Доволі для учня, коли буде він, як учитель його,
а раб як господар його. Коли Вельзевулом назвали
господаря дому, скільки ж більше назвуть так домашніх
його!
26 Але не лякайтеся їх. Немає нічого захованого, що
воно не відкриється, ані потаємного, що не виявиться.
27 Що кажу Я вам потемки, говоріть те при світлі, що ж
на вухо ви чуєте проповідуйте те на дахах.
Мв. 5: 14-16
14 Ви світло для світу. Не може сховатися місто, що
стоїть на верховині гори.
15 І не запалюють світильника, щоб поставити його під
посудину, але на свічник, і світить воно всім у домі.
16 Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб
вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця ва-
шого, що на небі.
Лк. 11: 33-36
33 Засвіченого світильника ніхто в сховок не ставить,
ані під посудину, але на свічник, щоб бачили світло, хто
входить.
34 Око твоє то світильник для тіла; тому, як око твоє
буде дуже, то й усе тіло твоє буде світле. А коли б твоє
око нездатне було, то й усе тіло твоє буде темне.
35 Отож, уважай, щоб те світло, що в тобі, не сталося
темрявою!
-103-36 Бо коли твоє тіло все світле, і не має жадної темної
частини, то все буде світле, неначе б світильник осяяв
блиском тебе.
Лк. 8: 16-18
16 А світла засвіченого ніхто не покриває посудиною, і
не ставить під ліжко, але ставить його на свічник, щоб
бачили світло, хто входить.
17 Немає нічого захованого, що не виявиться, ні
таємного, що воно не пізнається, і не вийде наяв.
18 Тож пильнуйте, як слухаєте! Бо хто має, то дасть-
ся йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що,
здається йому, ніби має.
Мв. 5: 13
13 Ви сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її?
Не придасться вона вже нінащо, хіба щоб надвір була
висипана та потоптана людьми.
Мк. 9: 49-50
49 Бо посолиться кожен огнем, і кожна жертва посо-
литься сіллю.
50 Сіль добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим
поправити її? Майте сіль у собі, майте й мир між собою!
Мв. 11: 11-12
11 Поправді кажу вам: Між народженими від жінок не
було більшого над Івана Христителя! Та найменший у
Царстві Небеснім той більший від нього!
12 Від днів же Івана Христителя й досі Царство Небесне
здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають
його.
Мв. 3: 7-12; Лк. 3: 7-9
7 Як побачив же він багатьох фарисеїв та саддукеїв,
що приходять на хрищення, то промовив до них: Роде
зміїний, хто вас надоумив утікати від гніву майбутнього?
8 Отож, учиніть гідний плід покаяння!
-104-9 І не думайте говорити в собі: Ми маємо отця Авраама.
Кажу бо я вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з
цього каміння!
10 Бо вже до коріння дерев і сокира прикладена: кожне
ж дерево, що доброго плоду не родить, буде зрубане та
й в огонь буде вкинене.
11 Я хрищу вас водою на покаяння, але Той, Хто йде
по мені, потужніший від мене: я недостойний понести
взуття Йому! Він христитиме вас Святим Духом й огнем.
12 У руці Своїй має Він віячку, і перечистить Свій тік:
пшеницю Свою Він збере до засіків, а полову попалить
ув огні невгасимім.
Мв. 21: 43
43 Тому кажу вам, що від вас Царство Боже відійметься,
і дасться народові, що плоди його буде приносити.
Лк. 6: 43-44
43 Нема доброго дерева, що родило б злий плід, ані
дерева злого, що родило б плід добрий.
44 Кожне ж дерево з плоду свого пізнається. Не збира-
ють бо фіг із тернини, винограду ж на глоду не рвуть.
Мв. 25: 14-30; Лк. 19: 12-26
14 Так само ж один чоловік, як відходив, покликав своїх
рабів і передав їм добро своє.
15 І одному він дав п’ять талантів, а другому два, а тому
один, кожному за спроможністю його. І відійшов.
16 А той, що взяв п’ять талантів, негайно пішов і оруду-
вав ними, і набув він п’ять інших талантів.
17 Так само ж і той, що взяв два і він ще два інших
набув.
18 А той, що одного взяв, пішов та й закопав його в
землю, і сховав срібло пана свого.
19 По довгому ж часі вернувся пан тих рабів, та й від
них зажадав обрахунку.
-105-20 І прийшов той, що взяв п’ять талантів, приніс іще
п’ять талантів і сказав: Пане мій, п’ять талантів мені
передав ти, ось я здобув інші п’ять талантів.
21 Сказав же йому його пан: Гаразд, рабе добрий і
вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю
тебе, увійди до радощів пана свого!
22 Підійшов же й той, що взяв два таланти, і сказав:
Два таланти мені передав ти, ось іще два таланти здо-
був я.
23 казав йому пан його: Гаразд, рабе добрий і вірний!
Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе,
увійди до радощів пана свого!
24 Підійшов же і той, що одного таланта взяв, і сказав:
Я знав тебе, пане, що тверда ти людина, ти жнеш, де не
сіяв, і збираєш, де не розсипав.
25 І я побоявся, пішов і таланта твого сховав у землю.
Ото маєш своє…
26 І відповів його пан і сказав йому: Рабе лукавий і
лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не
розсипав?
27 Тож тобі було треба віддати гроші мої грошомінам, і,
вернувшись, я взяв би з прибутком своє.
28 Візьміть же від нього таланта, і віддайте тому, що
десять талантів він має.
29 Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться,
хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.
30 А раба непотрібного вкиньте до зовнішньої темряви,
буде плач там і скрегіт зубів!
Лк. 21: 1-4; Мк. 12: 41-44
1 І поглянув Він угору, і побачив заможних, що кидали
дари свої до скарбниці.
2 Побачив і вбогу вдовицю одну, що дві лепті туди вона
вкинула.
-106-3 І сказав Він: Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця
вкинула більше за всіх!
4 Бо всі клали від лишка свого в дар Богові, а вона по-
клала з убозтва свого ввесь прожиток, що мала…
Мв. 20: 1-16
1 Бо Царство Небесне подібне одному господареві, що
вдосвіта вийшов згодити робітників у свій виноградник.
2 Згодившися ж він із робітниками по динарію за день,
послав їх до свого виноградника.
3 А вийшовши коло години десь третьої, побачив він
інших, що стояли без праці на ринку,
4 та й каже до них: Ідіть і ви до мого виноградника, і що
буде належати, дам вам.
5 Вони ж відійшли. І вийшов він знов о годині десь
шостій й дев’ятій, і те саме зробив.
6 А вийшовши коло години одинадцятої, знайшов інших,
що стояли без праці, та й каже до них: Чого тут стоїте
цілий день безробітні?
7 Вони кажуть до нього: Бо ніхто не найняв нас. Відказує
їм: Ідіть і ви в виноградник.
8 Коли ж вечір настав, то говорить тоді до свого упра-
вителя пан виноградника: Поклич робітників, і дай їм
заплату, почавши з останніх до перших.
9 І прийшли ті, що з години одинадцятої, і взяли по
динарію.
10 Коли ж прийшли перші, то думали, що вони візьмуть
більше. Та й вони по динару взяли.
11 А взявши, вони почали нарікати на господаря,
12 кажучи: Ці останні годину одну працювали, а ти
прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спе-
коту…
13 А він відповів і сказав до одного із них: Не кривджу
я, друже, тебе, хіба не за динарія згодився зо мною?
-107-14 Візьми ти своє та й іди. Але я хочу дати й цьому ось
останньому, як і тобі.
15 Чи ж не вільно мені зо своїм, що я хочу, зробити?
Хіба око твоє заздре від того, що я добрий?
16 Отак будуть останні першими, а перші останніми!
Ін. 15: 14-21
14 Ви друзі Мої, якщо чините все, що Я вам заповідую.
15 Я вже більше не буду рабами вас звати, бо не відає
раб, що пан його чинить. А вас назвав друзями Я, бо Я
вам об’явив усе те, що почув від Мого Отця.
16 Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас, і вас наста-
новив, щоб ішли ви й приносили плід, і щоб плід ваш
зостався, щоб дав вам Отець, чого тільки попросите в
Імення Моє.
17 Це Я вам заповідую, щоб любили один одного ви!
18 Коли вас світ ненавидить, знайте, що Мене він
зненавидів перше, як вас.
19 Коли б ви зо світу були, то своє світ любив би. А що
ви не зо світу, але Я вас зо світу обрав, тому світ вас
ненавидить.
20 Пригадайте те слово, яке Я вам сказав: Раб не
більший за пана свого. Як Мене переслідували, то й вас
переслідувати будуть; як слово Моє зберігали, берегти-
муть і ваше.
21 Але все це робитимуть вам за Ім’я Моє, бо не знають
Того, хто послав Мене.